Поки друкується мій реферат про Горовиця В.С. (шикарний піаніст, послухайте, мав 24 (!) Греммі за життя) і поки я налаштовуюсь на вивчення семінару з психології, думаю варто поділитись з вами своїми враженнями про нашу маленьку подорож у Львів.
Трапилась ця вся історія у неділю - день, коли всі нормальні, віруючі люди ходили до церкви і вітали один одного з Благовіщенням. О 9:30 я, Ксюша і Саша відкрили двері нашого (визнаного Україною) Найкращого вокзалу. Одразу в очі, в ніс і інші рецептори вдарив надзвичайно "приємний аромат" бруду і вологи.Отут і з'явився перший знак -дивна бабця, звертаючись до нас, сказала: "И тут эти Еговы, да девочки, везде они". Не встигли ми пройтись в пошуках повітря залом, як бабця тут як тут : "А там пьяночки, всё время пьяночки". Ну ясно, подумала я і відправила Сніжані повідомлення, що "я мо". Ніхто так і не знає сенсу цієї смс:). В 9:56 ми зайняли свої місця у вагоні і рушили. Дорога пройшла надзвичайно швидко лише через те, що ми дивились фільм. ("Неприкасаемые"або "1+1" - всім раджу подивитись). Щоб не розказувати наскільки довго ми добирались до Оперного, щоб зустрітись з Вовою, просто наведу такий факт поїзд прибув о 12:05, а на площу ми потрапили о 13:30. (хоча можна спокійно дійти і за 30 хвилин.).
Дорогою ми зробили "фото костьолу на фоні Саші" і "тп-фотка".
Ось вони до вашої уваги:
Нарешті, ми дійшли до Оперного і зустрілись з Вовою. Найперше куди ми вирушили - це львівська копальня кави. 2 абсурдності: кава росте на деревах. і я впала у темряві там:)
"І тут напрошується фраза..."
Тим не менш, у Львові я готова на все заради гарячого шоколаду з тієї майстерні шоколаду...
Цього разу мені вдалось майже неможливе - моїм позитивним прикладом перейнялась і решта компанії - і ми насолоджувались цим божественним смаком вже вчотирьох.
Вийшовши надвір нам захотілось пригод. І ми вирушили на Високий Замок. Коли ви надумаєтесь йти на Високий Замок:
1) Не вилазьте по болоті - додумайтесь пошукати сходи.
2) Не довіряйте великим птахам:)
3) Не думайте, що ви знаєте дорогу назад, якщо йдете прямо.
4) Не вірте Вові, коли він кидає зігу на ліво і каже "Та там 100% центр".
Виходячи з цього ви можете зрозуміти, що ми не могли не порушити всі ці правила.)
По-перше,
Орел-Розведун Розвів Сашу на 30 грн.
(зато тепер в мене є фотка Орла і Саші)
На вершині Високого Замку нам чомусь стало дуже весело. Надзвичайно. І ще нам захотілось по-фотографуватись - що з цього вийшло - дивіться далі:)
Жарти жартами ( навіть Ксюшиними остроумними), але годину спускатись з Високого Замку (а це реально зробити за 15 хв) - це була наша найбільша помилка:)
Більше того, ми, ідіоти , ще додумались за годину до відправлення поїзда піти в "Гасову лямпу" і пообідати.
Потяг наш мав відправитись о 17:26.
А далі все було як у наймолодіжніших найбожевільніших комедіях.
17:03 - ми виходимо з ресторану.
17:15 - ми тільки вийшли з центру, і до вокзалу нема жодного транспорту. Валим пішки.
17:17 - згадуємо, що є ще один поїзд о 17:38
17:20 - розуміємо, що на свій потяг ніяк не встигаємо, але продовжуємо бігти.
17:23 - Ксюша і Саша сходять з дистанції і відстають. Ми з Вовою не втрачаємо надії.
17: 26 - до вокзалу залишилось 4 хвилини ходьби.
17:33 - ми на вокзалі, але нам відмовляють у продажу білетів, оскільки за 10 хв до відправлення їх вже просто-напросто не продають.
17:38 - ми з білетами на поїзд Львів-Дніпропетровськ з вказаним вагоном №17, який покинув перон 15 хв. тому, добігаємо до вагону №8 потяга Львів -Маріуполь, демонструєм привітній провідниці свої студенські і влітаєм в останнє (як і на білетах і на диво пусте) купе.
Таким чином, хочу вручити такі премії дня:
1) У номінації "Очі не бачать, серце не болить" - перемагає пані Провідниця
2) У номінації "Орел Року" перемагає, очевидно, Саша.).
3) За віру, цілеспрямованість і жагу до перемоги ( в даному випадку - посадці нас на поїзд) премію "Павел Воля" (Вова, в тебе зачіска така як в нього - ми потім на фотках побачили і за Волю) - перемагає Вовочка
4) "Майбутнє КБМ"- номінація, де однозначний переможець Ксюха, за її вдалий та доречний жарт:
"(біля даїшників йшли):
- Шо , холодно, пі***аси?
- Що ви сказали??!!
- Кажу, ЩО , ХОЛОДНО БІЛЯ ТРАСИ??!!"
(прочитайте швидко і вголос)
Таким чином , підбиваю підсумок:
Було гарно. Треба повторити:)
Трапилась ця вся історія у неділю - день, коли всі нормальні, віруючі люди ходили до церкви і вітали один одного з Благовіщенням. О 9:30 я, Ксюша і Саша відкрили двері нашого (визнаного Україною) Найкращого вокзалу. Одразу в очі, в ніс і інші рецептори вдарив надзвичайно "приємний аромат" бруду і вологи.Отут і з'явився перший знак -дивна бабця, звертаючись до нас, сказала: "И тут эти Еговы, да девочки, везде они". Не встигли ми пройтись в пошуках повітря залом, як бабця тут як тут : "А там пьяночки, всё время пьяночки". Ну ясно, подумала я і відправила Сніжані повідомлення, що "я мо". Ніхто так і не знає сенсу цієї смс:). В 9:56 ми зайняли свої місця у вагоні і рушили. Дорога пройшла надзвичайно швидко лише через те, що ми дивились фільм. ("Неприкасаемые"або "1+1" - всім раджу подивитись). Щоб не розказувати наскільки довго ми добирались до Оперного, щоб зустрітись з Вовою, просто наведу такий факт поїзд прибув о 12:05, а на площу ми потрапили о 13:30. (хоча можна спокійно дійти і за 30 хвилин.).
Дорогою ми зробили "фото костьолу на фоні Саші" і "тп-фотка".
Ось вони до вашої уваги:
"І тут напрошується фраза..."
Тим не менш, у Львові я готова на все заради гарячого шоколаду з тієї майстерні шоколаду...
Цього разу мені вдалось майже неможливе - моїм позитивним прикладом перейнялась і решта компанії - і ми насолоджувались цим божественним смаком вже вчотирьох.
Вийшовши надвір нам захотілось пригод. І ми вирушили на Високий Замок. Коли ви надумаєтесь йти на Високий Замок:
1) Не вилазьте по болоті - додумайтесь пошукати сходи.
2) Не довіряйте великим птахам:)
3) Не думайте, що ви знаєте дорогу назад, якщо йдете прямо.
4) Не вірте Вові, коли він кидає зігу на ліво і каже "Та там 100% центр".
Виходячи з цього ви можете зрозуміти, що ми не могли не порушити всі ці правила.)
По-перше,
Орел-Розведун Розвів Сашу на 30 грн.
(зато тепер в мене є фотка Орла і Саші)
Більше того, ми, ідіоти , ще додумались за годину до відправлення поїзда піти в "Гасову лямпу" і пообідати.
Потяг наш мав відправитись о 17:26.
А далі все було як у наймолодіжніших найбожевільніших комедіях.
17:03 - ми виходимо з ресторану.
17:15 - ми тільки вийшли з центру, і до вокзалу нема жодного транспорту. Валим пішки.
17:17 - згадуємо, що є ще один поїзд о 17:38
17:20 - розуміємо, що на свій потяг ніяк не встигаємо, але продовжуємо бігти.
17:23 - Ксюша і Саша сходять з дистанції і відстають. Ми з Вовою не втрачаємо надії.
17: 26 - до вокзалу залишилось 4 хвилини ходьби.
17:33 - ми на вокзалі, але нам відмовляють у продажу білетів, оскільки за 10 хв до відправлення їх вже просто-напросто не продають.
17:38 - ми з білетами на поїзд Львів-Дніпропетровськ з вказаним вагоном №17, який покинув перон 15 хв. тому, добігаємо до вагону №8 потяга Львів -Маріуполь, демонструєм привітній провідниці свої студенські і влітаєм в останнє (як і на білетах і на диво пусте) купе.
Таким чином, хочу вручити такі премії дня:
1) У номінації "Очі не бачать, серце не болить" - перемагає пані Провідниця
2) У номінації "Орел Року" перемагає, очевидно, Саша.).
3) За віру, цілеспрямованість і жагу до перемоги ( в даному випадку - посадці нас на поїзд) премію "Павел Воля" (Вова, в тебе зачіска така як в нього - ми потім на фотках побачили і за Волю) - перемагає Вовочка
4) "Майбутнє КБМ"- номінація, де однозначний переможець Ксюха, за її вдалий та доречний жарт:
"(біля даїшників йшли):
- Шо , холодно, пі***аси?
- Що ви сказали??!!
- Кажу, ЩО , ХОЛОДНО БІЛЯ ТРАСИ??!!"
(прочитайте швидко і вголос)
Таким чином , підбиваю підсумок:
Було гарно. Треба повторити:)
Комментарии
Отправить комментарий