falola

Настав час для нової рецензії. На цей раз це буде Сергій Жадан "Anarchy in the Ukr" Отже. Жадан сам по собі крутий чувак, громадський діяч, організатор рок-концертиків , різноманітних перфомансів, літ-фестів, акцій громадянської непокори. Якщо охарактеризувати його двома словами, то це словосполучення на кшалт "творчий анархіст". Я взялась за цю книжку лише з одної причини - Зозулька на крильцях принесла)). Але вже з перших сторінок стало зрозуміло, що це саме те, що потрібно в даний час. Книга про Харків. Про Харків вісімдесятих, дев*яностих..сьогодні. Про Східну Україну з її працьовитими людьми, запиленими стежками, вокзалами, дешевим і неякісним алкоголем і пам*ятниками Іллічу. І якось він так все це любовно і брутально описує, що хочеться зібрати рюкзак і поїхати туди, в його вісімдесяті, слухати його потерті платівки, купатись з ним в холодній річці і спати під відкритим небом, переживати підліткові труднощі і напиватись в забігайлівках. Мій улюблен

Я вкотре запізнююсь на пари, 10 хвилин шукаю сонячні окуляри, думаю над тим, як дістала та "вища освіта", розплутую навушники, капці занадто гарні, щоб не тиснути, по телевізору напевно 7 рік підряд "Не родись вродливою", це мене затримує біля екрану ще більше... Збігаю сходами, органи чуття пронизує неймовірної сили аромат черемхи, затримую подих, вмикаю Capital Cities і вперед..! Під*їжджаю до корпусу, ховаю в рюкзак Жадана "Anarchy in the Ukr", беззмістовний втик у вікно: "Весна. +20. Міні спідниці, балетки, яскраві піджаки, де-не-де чорні шкірянки, які минулого року всіх так підхарювали...Весна." Через кілька годин я знов у маршрутці, знову за вікном хтось у майках, хтось в туніках... а я думаю про те, як добре, що в мене є джинсова куртка. Плащі до суконь, шкірянки до айфонів, все стильно. Як джинсівка до кедів. Відчуття вселенської гармонії. На районі мене вже зустрічає гроза. Світлі штани безмежно щасливі з цього приводу, впадло йти

Закінчився перед Великодній тиждень, а вікна в мене так і не помиті. Страх вилетіти з 4 поверху перевершив всі прагнення до абсолютної чистоти. Втім, і так було чим зайнятись. В понеділок я звільнила себе з пар і після обіду гуляла в Старому Парку (місце де колись лупились гопніки, територіально нічия земля, на якій бамівські давали тягла всім в дев*яностих - довідка - А.Дністровий "Пацики"). Є щонайменше 2 причини не гуляти там.І це не погаслий "вічний" вогонь і не згадки про кров побратимів, які там лузали соняшник, ні.: 1) ворони і 2) ворони.  Добре, що хтось винайшов вологі серветки:). Та це були ще не всі радощі того дня. Вийшовши з Сєрим від Миколи (в нас було спонтанне понеділкове "тусе" з Машкою і Славіком) ми потрапили під надзвичайно шалену зливу. 40 хв в маршрутці ми реготали як конини, мокрі з голови до ніг. А у вівторок розпочався мій спецкурс у ректора університету "Етика сімейного життя". Повірте, лише ці лекції змусили мене

Сьогодні п*ятниця, 11 квітня. За вікном, під ногами, над головою, крізь капюшон і повз парасолю моросить, капає, зникає і з*являється знову і безкінечно дратує дощ. Я їду в машрутці і гортаю з телефону чиїсь відповіді на аск.фм. Напевно ця штука якраз і створена для вбивання часу, для повної апатії і розчарування в сучасній молоді. За останніх пів року я трохи випала із соціального життя, точніше в мене досить кардинально змінилось коло спілкування, яке абсолютно не цікавлять подібні анонімні послуги. Тому і аск.фм став для мене байдужим. Але це не означає, що я видалила свій аккаунт. Я навіть відповідаю на «запитання дня» періодично. Навіть ставлю відмітки уподобання деяким відповідям. На цю статтю я надихнулась, коли зайшла на новостворений аск.фм моєї давньої подруги Марічки. В попередні роки Марічка уникала таких соц-мереж, але ось і вона тут. І тепер я розпочинаю ТОП запитань, які найчастіше отруюють віртуальне життя молоді (візьму до уваги дівчаток, оскільки вони більш

Офіційно присягаю, будучи наступного разу у Львові з будь-якого приводу не відвідувати: а) Шоколадну Майстерню б) МакДональдс в) Високий Замок (виключення - хіба що вночі.) г) Криївку д) Зеник .. але ні, від Зеника я не можу відмовитись! Що ти робиш зі мною, Сир в клярі?:) Отже, як ви зрозуміли, це була чергова поїздка, чергова екскурсія, чергові походеньки. Тільки цього разу було кілька уточнень).  1. Цього разу у мене була роль екскурсовода, оскільки окрім Ксюші і Юри, у Львів з нами приїхали ще пів моєї групи і викладачка. Екскурсовод з мене паскудний і від сьогодні я зарікаюсь на такі штуки. (тим більше Юра мене підкалує весь час тепер. хоча.. Оль, я коли було інакше?)). 2. Бути у Львові і не зустрітись з Василишином?? Та нігде в життю. Давно хотіла познайомити Вову і Юру і ось нарешті така нагода з*явилась:). Як я і передбачала - вони порозумілись і потім ми з Ксюшою навіть не намагались перервати їхню бесіду:) Так БАМ добирається і до музика