К основному контенту

Сообщения

Сообщения за август, 2015

26.08.2015

 верлібр                                       Ми завжди переносимо відкладаємо у крайню шафу те, що варто було б сказати ще вчора, сьогодні та аж ніяк не завтра. Чомусь ці слова ніколи не втрачають сенсу цінності важливості хоч іноді їм бракує влучності. Направду не так і треба, щоб нас зрозуміли щоб щось кардинально змінилось чи зрушилось єдине, що має значення це щоб нас почули. щоб ми не запізнились 26.08.2015

Вихідні у Чернівцях змусили мене завести instagram. Must see Чернівців

В мене для вас 2 новини: 1) Я здала оборонні позиції, прийняла цей вже кількарічний мейнстрім і зробила це. Зареєструвалась в instagram. Оскільки всі ви киданули мене в twitter-і і залишили в самотності, то тепер підписуйтесь на olga_fall  в найпопулярнішій соцмережі. 2) Вихідні я провела в Чернівцях , і розкажу що там цікаве і що варте уваги. Жили ми в мальовничому куточку за 11 км від міста - комплексі " АкваПлюс ". Виявилось, що там справді безліч плюсів.  + величезні готельні номери. Реально площа нашого з Тетяною номеру була як вся моя квартирка на Руській. Кондиціонер, плазма і інші комфортності. + ставок. Тепла водичка, камінці на дні і пляж на рівнесенько підстриженій траві.  + живий куточок. Можна показати дітям як живуть лебеді і качечки, це милість. + бенкетні зали, ресторани і навіть арка для весільних церемоній.  + катамарани і човни на яких ми забули покататись. Єдиний мінус - це харчування. Там є ресторан, але кухня мені не сподобалась. От

Доба Літа

Яблука в дворі опадають. Сипляться зеленими, недозрілими, незрячими. Ніхто не попередив їх, що серпень - не та пора, що спека - не привід здаватись, що земля під ними - не пухка, а витерта хатніми капцями моїх сусідів. Літо вже як восьма вечора. Коли чути дитячий м'яч, стомлені машини і прохолоду. Коли всі сходяться на став, аби подивитись захід сонця. Коли час різати помідори до вечері.  Час - така асоціативна площина. От червень? Який вам червень? Мені він дев'ята ранку. Є в голові якийсь дуже дитячий спогад, напевно мені було десь 5 і я чомусь вийшла дуже рано надвір. Трава ще не спечена, така свіжа і невисока, але загалом вже не по-весняному тепло. Я пам'ятаю росу і абсолютну відсутність людей навколо. Напевно, це був червень. Сподіваюсь, що це був червень. полуднева спека, синя даль і так далі, як в пісні....це Липень - фрукти, розплавлений асфальт і сонячні окуляри. Липень довгий і втомлюючий, якщо ти не на морі. Він врізається прозорими силіконовими лямками