Яблука в дворі опадають. Сипляться зеленими, недозрілими, незрячими. Ніхто не попередив їх, що серпень - не та пора, що спека - не привід здаватись, що земля під ними - не пухка, а витерта хатніми капцями моїх сусідів.
Літо вже як восьма вечора. Коли чути дитячий м'яч, стомлені машини і прохолоду. Коли всі сходяться на став, аби подивитись захід сонця. Коли час різати помідори до вечері.
Час - така асоціативна площина.
От червень? Який вам червень?
Мені він дев'ята ранку. Є в голові якийсь дуже дитячий спогад, напевно мені було десь 5 і я чомусь вийшла дуже рано надвір. Трава ще не спечена, така свіжа і невисока, але загалом вже не по-весняному тепло. Я пам'ятаю росу і абсолютну відсутність людей навколо. Напевно, це був червень. Сподіваюсь, що це був червень.
полуднева спека, синя даль і так далі, як в пісні....це
Липень - фрукти, розплавлений асфальт і сонячні окуляри. Липень довгий і втомлюючий, якщо ти не на морі. Він врізається прозорими силіконовими лямками бюстгальтера, натирає мозолі від босоніжок і розчісує укуси комарів. Кульмінація насолод і екстаз пристрастей. На щастя, все , що відбувається в липні - там і залишається. І алкогольні відриви, і випадкові поцілунки, і тимчасові "татуювання" хноєю.
Цей місяць як розрізаний навпіл кавун, як екватор планети, як лимонна долька в мінералці.
До серпня ж доживаєш з думками - чому так? Чому я вже давно не в школі, а вересень такий же ненависний. Студентське життя повне радощів і не таке вже й депресивне, адже осінь - це не пора сесії.Не треба купувати щоденник чи нову форму, не треба готуватись до ранкового будильника чи змивати яскравий макіяж. І все ж хапаєшся за ці 30 літніх днів як за вагон останнього потягу...
Візьми мене за руку, а краще просто неси на плечах, Серпень.
Я ж бо ще не готова завершувати цю добу літа, не готова брати на себе відповідальність і починати новий відлік часу.
Та й хто з нас готовий...
Літо вже як восьма вечора. Коли чути дитячий м'яч, стомлені машини і прохолоду. Коли всі сходяться на став, аби подивитись захід сонця. Коли час різати помідори до вечері.
Час - така асоціативна площина.
От червень? Який вам червень?
Мені він дев'ята ранку. Є в голові якийсь дуже дитячий спогад, напевно мені було десь 5 і я чомусь вийшла дуже рано надвір. Трава ще не спечена, така свіжа і невисока, але загалом вже не по-весняному тепло. Я пам'ятаю росу і абсолютну відсутність людей навколо. Напевно, це був червень. Сподіваюсь, що це був червень.
полуднева спека, синя даль і так далі, як в пісні....це
Липень - фрукти, розплавлений асфальт і сонячні окуляри. Липень довгий і втомлюючий, якщо ти не на морі. Він врізається прозорими силіконовими лямками бюстгальтера, натирає мозолі від босоніжок і розчісує укуси комарів. Кульмінація насолод і екстаз пристрастей. На щастя, все , що відбувається в липні - там і залишається. І алкогольні відриви, і випадкові поцілунки, і тимчасові "татуювання" хноєю.
Цей місяць як розрізаний навпіл кавун, як екватор планети, як лимонна долька в мінералці.
До серпня ж доживаєш з думками - чому так? Чому я вже давно не в школі, а вересень такий же ненависний. Студентське життя повне радощів і не таке вже й депресивне, адже осінь - це не пора сесії.Не треба купувати щоденник чи нову форму, не треба готуватись до ранкового будильника чи змивати яскравий макіяж. І все ж хапаєшся за ці 30 літніх днів як за вагон останнього потягу...
Візьми мене за руку, а краще просто неси на плечах, Серпень.
Я ж бо ще не готова завершувати цю добу літа, не готова брати на себе відповідальність і починати новий відлік часу.
Та й хто з нас готовий...
Комментарии
Отправить комментарий