К основному контенту

Вуличний Ринок 2.0 Незабутні враження літа. Як це було

Четвер, 16:00
Заклади привозять свої столи, холодильники та інше і розкладаються, хлопці волонтери намагаються скласти інформаційний намет, а дівчата чіпляють прапорці. 20:30 ми з Сніжаною, Яною і Настею тільки закінчили декорувати дитячу зону. Всі в крейді, сіні і бруді волочимось додому. Завтра розпочнеться Вуличний Ринок - фестиваль вуличної їжі, музики та мистецтва.





П'ятниця, 09:00 
Кожен заклад Тернополя, який вважає себе крутим старається показати себе на фесті з найкращої сторони: хтось ставить столики, хтось створює ажіотаж навколо лапші завдяки радіо БіБіСі (баба бабі сказала), хтось виділяється безкоштовною морквою або найсмачнішою кавою, не виняток і ресторація "Мамонт". Саме тому в 09:00 я і Сніжана старанно робимо паперові пакетики для їжі. Ця робота в нас забрала пів дня, тому коли ми в обід прийшли за бейджиками і хустинками, нам вже нічого не хотілось. Спека робить своє. Ввечері ми схалтурили і розійшлись по своїх справах - я на День Народження до Маші, а Сніжана на здибанку. Зустрілись ми аж вночі, коли на острівку буяла дискотека і я , звісно, утрималась від її відвідання, делегувавши замість себе міс Зазуляк,але народу було купа.






Субота, 9:00
Після Дня Міста дуже важко прокидатись. Замаскувавши консилером мішки під очима і всеодно вдягнувши на пів обличчя окуляри від сонця я попленталась до головної сцени. Сніжана була трохи бадьоріша за мене, але остаточно ми прокинулись аж коли mr. FreeMan почали розігруватись на сцені. Драйвові мужчинчики, скажу я вам. Від них трохи краще стало, а потім підійшли ще Nameless з якими я давно хотіла познайомитись і нарешті була така нагода. Ясно, що вечірній концерт мав бути веселим гуртами made_in_Ternopil. Виконавши свої обов'язки ми потішили себе ранковою кавою від КармаКави. Латте врятує світ.



Далі виявилось, що за ніч нашу дитячу зону, в яку ми вклали всі сили вчорашнього дня, розтовкли, рознести і знищили люди. Прийшлось воскресати її.
 Опісля ми відвідали хоча б одну лекцію, яку представляла освітня платформа фестивалю. Трапилась нам цікава розмова з Анастасією Савицькою, яке представила свою книгу "Фантомний біль #MAIDAN". І хоч було сумно згадувати ці події, навіть дощ почався, але все одно дізнатись, що є людина, яка зібрала 700 постів з фейсбуку про події тої зими, це важливо. 



Захотілось їсти. Дорогою завітали в ряд ХендМейду до Ліни Левчук, яка продавала свої унікальні прикраси і до Алінки Любої, яка продавала напої. Шукаючи "Веселих козенят", в яких мав відбутись обід, ми натрапити на автобусик з Васильком в ньому, (автобус той що звичайно стоїть біля острівка закоханих.)

Ввечері я дивом встигла на Bugs Bunny. Рідко виходить побувати на концерті, востаннє ще напевно минулої осені, але фішка - я знала практично кожну пісню, яку вони виконували. Зайченята, як звично, запалили публіку, після них в усіх був гарний настрій, тому що більших обертів набирав концерт - то більше людей під сценою танцювали.


 Але не я, бо зовсім недалеко, серед хендмейдерів звучали дві гітари і голос моєї маленької сестрички. "КОТи" - то невеличкий кавер-бенд в якому моя Таня, Олежик і Коля. Навколо вже зібралось чимало людей і всі навколо підспівували знайомим пісням Скрябіна, ОЕ та іншим. Насправді, було так душевно, що навіть не хотілось йти.




 Коли стемніло зовсім я відчула звірячий голод, який потрібно було терміново втамувати. Я, Сніжана, Іра і Міша не змогли пройти повз і спокусились на Рахіту (смішна назва, знаю) від Мюнхгаузена. І , о святі фісташки, це було божественно. Куряче філе з овочами в смачнющому соусі - не зрівняється з жодних хот-догом. Прибравши з навколишніх столиків ми пішли гуляти в центр і не встигли випити по мілк-шейку з Ровера, як вже було пізно і зимно. 
П.С. Не пам'ятаю, коли саме, але ще вдалось зробити фото з братиками - гурт Paper Planet і солісткою гурту Nameless - Світланою і гуртом Mr. FREEMAN



Неділя, 8:00.
Ми з міс Петрів очікуємо гурт Marina KRUT project і ось вони з'являються. Сама приємність, дівчинка- квіточка Маринка і її хлопці - музиканти. Я сходу питаюсь чи буде ввечері моя улюблена пісня і так, вона буде. Слухаючи саундчек ми відмазуємся від бідолашних жителів навколишніх будинків, які жаліються на шум, від дядька, який погрожує вигрузити під сценою 200 снопів сіна і від думок, про те, що зараз прийде ONUKA, а це хвилююче.
І от, Маринка доспівує останні речення і зверху по сходах в оточенні ще десь 10 чоловік спускається вона - мініатюрна, одягнена в довгий чорний сарафан, в окулярах, як у Леді Гаги, Онука. Її директор зразу ж відправляє мене по воду і ще один напій, який я шукала пів години бігаючи по усіх продуктових центру. Не думала, що знайду аж у Барвінку біля свого дому. Він зазвичай розчаровує, ну знаєте, це ж мережа Барвінок - "ні-а-чьом". Пізніше до нас спустилась одна з учасниць колективу і запиталась де в центрі можна зробити манікюр. Дівчата мене зрозуміють: в неділю, в 12:00, в центрі, не по запису - та це нереально - знайти вільного майстра. Зрештою, вона робила манікюр аж в Орнаві. 



(на фото з нами відомий кожному з активної молоді міста, позитивний організатор - Любомир Шимків)



Неділя, 21:00 я з усім натхненням затягую батьків на концерт. Спочатку вони не розуміють, але потім починаються вникати в креативний етно-соул-блюз Маринки і плескають все гучніше. Через годину я розпихаю людей і протискуюсь за куліси, щоб зробити дві головні фотки - з Маринкою та Онукою. План виконано, і я повертаюсь у натовп слухати. Знаєте той момент, коли весь час мусиш кричати, бо музика дуже голосна, а потім кричиш дурницю і в той момент все стає тихо. Типу невдаха-момент. Саме так сталось, коли я найшла батьків і прокричала "СлаваІсусуХристунарештізнайшла" так, що в радіусі 5 метрів  всі ржали.
Що ж до концерту ONUK'и, то думаю, всі погодяться, що це просто космос. Тернопіль ще такого не бачив. Я ще такого не бачила. Інструменти, голос, костюми, відео, музика - все суцільний шок. Шок від якості, креативності і впевненості. Це просто відро натхнення, яке виливають на голову і кажуть : роби щось, реалізовуй себе!, втілюй мрії і знаходь своє місце.
Досі не можу оговтатись.




(головна фотка №1)


(головна фотка №2)

Висновок:
фестиваль Вуличний ринок - це суміш всього найкращого, що може ініціювати наше місто: смачнюща їжа, казкові вироби з різноманітних матеріалів, цікаві лекції, запальні танці, і , найдорожче мені, - музика.
І за все це, за цей "погляд із ядра подій", за цей досвід і враження, я дякую одній чудовій людині, яка дуже близька мені духом і яку я вважаю справжньою подругою, яких в мене , до слова, не так і багато, блискучому координатору волонтерів Вуличного Ринку та організатору - Маргаритці Василишин.
Звісно, для таких пригод потрібне ще одне дружнє плече - СніжанНа(ааххаха) Петрів, яка змушувала мене повільно ходити і не нити, коли було важко. 
Не намагаюсь навіть рахувати скільки селфі я зробила за ті дні, але вам прийшлось кращі з них оглянути:)

 Вуличний Ринок 2.0 завершився, а в голові досі "Жовтий-жовтий лимон"...))



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...

Мужчини не мовчать

Як приручити мужика під одним дахом 2.0 Ми думаємо, що знаємо їх на 100%, що прораховуємо кожен крок вперед і пояснюємо всі вчинки, але після цієї статті я зрозуміла, що мало знати мужчин - потрібно ще й вміти використовувати ці знання.  Хотіли відповідь чоловіків? Вмощуйтесь зручніше, вони постарались. Глава І Кордони або Його полиця  В кожного мужчини є Його Свята Недоторканна Територія, на яку не дай Бог покласти бодай погляд. То може бути гараж, поличка у ванній, чи робочий стіл або ж ящик з інструментами, навіть шуфляда з шкарпетками. Правило перше і єдине - не чіпай. Не чіпай, навіть якщо долоні чухаються від цікавості, не чіпай, якщо тобі раптом знадобилась викрутка, не чіпай навіть в страшному сні, НІКОЛИ. І не прибирай там. Він сам потім з любов‘ю в очах протре кожну дрібничку і окине все поглядом Володаря.  Володька:   Моя любима малишечка - це святе! Ненавиджу, коли "женщина с которой я живу" мацає її своїми руками. Не розумію, нафіга їй бави...

FallStyle October'2016

Я вважаю, що в році є 2 найкрасивіших місяці - квітень і жовтень. Що той, що той за рахунок дерев змінює місто в неповторну красу і надихає кожного, навіть найзануднішого скептика. Істотам також хочеться якось вирізнитись і зробити ранковий вихід з дому якнайменш болісним:) Поняття не маю, що в таких випадках мотивує чоловіків, а нас, справжніх леді (чи не вперше вживаю це словосполучення на свій рахунок), єдино втішає можливість пройтись по місту в новому, осінньому образі. Отож, осінній FallStyle !!! 1. Телефон я тримаю в руках 80% дня, тому він мусить виглядати як і власниця:)) На цей чехол можна залипати цілий день, бо блискітки рухаються і плавають. Замовляли на алі, що значно економніше, аніж купувати тут. 2. Наступний пункт це ремарочка до попередньої статті - догляд за обличчям. Завжди думала, що сироватки - це для бабусь, в крайньому разі для матусь, а виявляється це жахлива помилка! Коли наношу  вранці сироватку SPA від Oriflame і через 20 хв кр...