Четвер, 16:00
Заклади привозять свої столи, холодильники та інше і розкладаються, хлопці волонтери намагаються скласти інформаційний намет, а дівчата чіпляють прапорці. 20:30 ми з Сніжаною, Яною і Настею тільки закінчили декорувати дитячу зону. Всі в крейді, сіні і бруді волочимось додому. Завтра розпочнеться Вуличний Ринок - фестиваль вуличної їжі, музики та мистецтва.
П'ятниця, 09:00
Кожен заклад Тернополя, який вважає себе крутим старається показати себе на фесті з найкращої сторони: хтось ставить столики, хтось створює ажіотаж навколо лапші завдяки радіо БіБіСі (баба бабі сказала), хтось виділяється безкоштовною морквою або найсмачнішою кавою, не виняток і ресторація "Мамонт". Саме тому в 09:00 я і Сніжана старанно робимо паперові пакетики для їжі. Ця робота в нас забрала пів дня, тому коли ми в обід прийшли за бейджиками і хустинками, нам вже нічого не хотілось. Спека робить своє. Ввечері ми схалтурили і розійшлись по своїх справах - я на День Народження до Маші, а Сніжана на здибанку. Зустрілись ми аж вночі, коли на острівку буяла дискотека і я , звісно, утрималась від її відвідання, делегувавши замість себе міс Зазуляк,але народу було купа.
Субота, 9:00
Після Дня Міста дуже важко прокидатись. Замаскувавши консилером мішки під очима і всеодно вдягнувши на пів обличчя окуляри від сонця я попленталась до головної сцени. Сніжана була трохи бадьоріша за мене, але остаточно ми прокинулись аж коли mr. FreeMan почали розігруватись на сцені. Драйвові мужчинчики, скажу я вам. Від них трохи краще стало, а потім підійшли ще Nameless з якими я давно хотіла познайомитись і нарешті була така нагода. Ясно, що вечірній концерт мав бути веселим гуртами made_in_Ternopil. Виконавши свої обов'язки ми потішили себе ранковою кавою від КармаКави. Латте врятує світ.
Далі виявилось, що за ніч нашу дитячу зону, в яку ми вклали всі сили вчорашнього дня, розтовкли, рознести і знищили люди. Прийшлось воскресати її.
Опісля ми відвідали хоча б одну лекцію, яку представляла освітня платформа фестивалю. Трапилась нам цікава розмова з Анастасією Савицькою, яке представила свою книгу "Фантомний біль #MAIDAN". І хоч було сумно згадувати ці події, навіть дощ почався, але все одно дізнатись, що є людина, яка зібрала 700 постів з фейсбуку про події тої зими, це важливо.
Захотілось їсти. Дорогою завітали в ряд ХендМейду до Ліни Левчук, яка продавала свої унікальні прикраси і до Алінки Любої, яка продавала напої. Шукаючи "Веселих козенят", в яких мав відбутись обід, ми натрапити на автобусик з Васильком в ньому, (автобус той що звичайно стоїть біля острівка закоханих.)
Ввечері я дивом встигла на Bugs Bunny. Рідко виходить побувати на концерті, востаннє ще напевно минулої осені, але фішка - я знала практично кожну пісню, яку вони виконували. Зайченята, як звично, запалили публіку, після них в усіх був гарний настрій, тому що більших обертів набирав концерт - то більше людей під сценою танцювали.
Але не я, бо зовсім недалеко, серед хендмейдерів звучали дві гітари і голос моєї маленької сестрички. "КОТи" - то невеличкий кавер-бенд в якому моя Таня, Олежик і Коля. Навколо вже зібралось чимало людей і всі навколо підспівували знайомим пісням Скрябіна, ОЕ та іншим. Насправді, було так душевно, що навіть не хотілось йти.
Коли стемніло зовсім я відчула звірячий голод, який потрібно було терміново втамувати. Я, Сніжана, Іра і Міша не змогли пройти повз і спокусились на Рахіту (смішна назва, знаю) від Мюнхгаузена. І , о святі фісташки, це було божественно. Куряче філе з овочами в смачнющому соусі - не зрівняється з жодних хот-догом. Прибравши з навколишніх столиків ми пішли гуляти в центр і не встигли випити по мілк-шейку з Ровера, як вже було пізно і зимно.
П.С. Не пам'ятаю, коли саме, але ще вдалось зробити фото з братиками - гурт Paper Planet і солісткою гурту Nameless - Світланою і гуртом Mr. FREEMAN
Неділя, 8:00.
Ми з міс Петрів очікуємо гурт Marina KRUT project і ось вони з'являються. Сама приємність, дівчинка- квіточка Маринка і її хлопці - музиканти. Я сходу питаюсь чи буде ввечері моя улюблена пісня і так, вона буде. Слухаючи саундчек ми відмазуємся від бідолашних жителів навколишніх будинків, які жаліються на шум, від дядька, який погрожує вигрузити під сценою 200 снопів сіна і від думок, про те, що зараз прийде ONUKA, а це хвилююче.
І от, Маринка доспівує останні речення і зверху по сходах в оточенні ще десь 10 чоловік спускається вона - мініатюрна, одягнена в довгий чорний сарафан, в окулярах, як у Леді Гаги, Онука. Її директор зразу ж відправляє мене по воду і ще один напій, який я шукала пів години бігаючи по усіх продуктових центру. Не думала, що знайду аж у Барвінку біля свого дому. Він зазвичай розчаровує, ну знаєте, це ж мережа Барвінок - "ні-а-чьом". Пізніше до нас спустилась одна з учасниць колективу і запиталась де в центрі можна зробити манікюр. Дівчата мене зрозуміють: в неділю, в 12:00, в центрі, не по запису - та це нереально - знайти вільного майстра. Зрештою, вона робила манікюр аж в Орнаві.
Неділя, 21:00 я з усім натхненням затягую батьків на концерт. Спочатку вони не розуміють, але потім починаються вникати в креативний етно-соул-блюз Маринки і плескають все гучніше. Через годину я розпихаю людей і протискуюсь за куліси, щоб зробити дві головні фотки - з Маринкою та Онукою. План виконано, і я повертаюсь у натовп слухати. Знаєте той момент, коли весь час мусиш кричати, бо музика дуже голосна, а потім кричиш дурницю і в той момент все стає тихо. Типу невдаха-момент. Саме так сталось, коли я найшла батьків і прокричала "СлаваІсусуХристунарештізнайшла" так, що в радіусі 5 метрів всі ржали.
Що ж до концерту ONUK'и, то думаю, всі погодяться, що це просто космос. Тернопіль ще такого не бачив. Я ще такого не бачила. Інструменти, голос, костюми, відео, музика - все суцільний шок. Шок від якості, креативності і впевненості. Це просто відро натхнення, яке виливають на голову і кажуть : роби щось, реалізовуй себе!, втілюй мрії і знаходь своє місце.
Досі не можу оговтатись.
Висновок:
фестиваль Вуличний ринок - це суміш всього найкращого, що може ініціювати наше місто: смачнюща їжа, казкові вироби з різноманітних матеріалів, цікаві лекції, запальні танці, і , найдорожче мені, - музика.
І за все це, за цей "погляд із ядра подій", за цей досвід і враження, я дякую одній чудовій людині, яка дуже близька мені духом і яку я вважаю справжньою подругою, яких в мене , до слова, не так і багато, блискучому координатору волонтерів Вуличного Ринку та організатору - Маргаритці Василишин.
Звісно, для таких пригод потрібне ще одне дружнє плече - СніжанНа(ааххаха) Петрів, яка змушувала мене повільно ходити і не нити, коли було важко.
Не намагаюсь навіть рахувати скільки селфі я зробила за ті дні, але вам прийшлось кращі з них оглянути:)
Вуличний Ринок 2.0 завершився, а в голові досі "Жовтий-жовтий лимон"...))
Заклади привозять свої столи, холодильники та інше і розкладаються, хлопці волонтери намагаються скласти інформаційний намет, а дівчата чіпляють прапорці. 20:30 ми з Сніжаною, Яною і Настею тільки закінчили декорувати дитячу зону. Всі в крейді, сіні і бруді волочимось додому. Завтра розпочнеться Вуличний Ринок - фестиваль вуличної їжі, музики та мистецтва.
П'ятниця, 09:00
Кожен заклад Тернополя, який вважає себе крутим старається показати себе на фесті з найкращої сторони: хтось ставить столики, хтось створює ажіотаж навколо лапші завдяки радіо БіБіСі (баба бабі сказала), хтось виділяється безкоштовною морквою або найсмачнішою кавою, не виняток і ресторація "Мамонт". Саме тому в 09:00 я і Сніжана старанно робимо паперові пакетики для їжі. Ця робота в нас забрала пів дня, тому коли ми в обід прийшли за бейджиками і хустинками, нам вже нічого не хотілось. Спека робить своє. Ввечері ми схалтурили і розійшлись по своїх справах - я на День Народження до Маші, а Сніжана на здибанку. Зустрілись ми аж вночі, коли на острівку буяла дискотека і я , звісно, утрималась від її відвідання, делегувавши замість себе міс Зазуляк,але народу було купа.
Субота, 9:00
Після Дня Міста дуже важко прокидатись. Замаскувавши консилером мішки під очима і всеодно вдягнувши на пів обличчя окуляри від сонця я попленталась до головної сцени. Сніжана була трохи бадьоріша за мене, але остаточно ми прокинулись аж коли mr. FreeMan почали розігруватись на сцені. Драйвові мужчинчики, скажу я вам. Від них трохи краще стало, а потім підійшли ще Nameless з якими я давно хотіла познайомитись і нарешті була така нагода. Ясно, що вечірній концерт мав бути веселим гуртами made_in_Ternopil. Виконавши свої обов'язки ми потішили себе ранковою кавою від КармаКави. Латте врятує світ.
Далі виявилось, що за ніч нашу дитячу зону, в яку ми вклали всі сили вчорашнього дня, розтовкли, рознести і знищили люди. Прийшлось воскресати її.
Опісля ми відвідали хоча б одну лекцію, яку представляла освітня платформа фестивалю. Трапилась нам цікава розмова з Анастасією Савицькою, яке представила свою книгу "Фантомний біль #MAIDAN". І хоч було сумно згадувати ці події, навіть дощ почався, але все одно дізнатись, що є людина, яка зібрала 700 постів з фейсбуку про події тої зими, це важливо.
Захотілось їсти. Дорогою завітали в ряд ХендМейду до Ліни Левчук, яка продавала свої унікальні прикраси і до Алінки Любої, яка продавала напої. Шукаючи "Веселих козенят", в яких мав відбутись обід, ми натрапити на автобусик з Васильком в ньому, (автобус той що звичайно стоїть біля острівка закоханих.)
Ввечері я дивом встигла на Bugs Bunny. Рідко виходить побувати на концерті, востаннє ще напевно минулої осені, але фішка - я знала практично кожну пісню, яку вони виконували. Зайченята, як звично, запалили публіку, після них в усіх був гарний настрій, тому що більших обертів набирав концерт - то більше людей під сценою танцювали.
Але не я, бо зовсім недалеко, серед хендмейдерів звучали дві гітари і голос моєї маленької сестрички. "КОТи" - то невеличкий кавер-бенд в якому моя Таня, Олежик і Коля. Навколо вже зібралось чимало людей і всі навколо підспівували знайомим пісням Скрябіна, ОЕ та іншим. Насправді, було так душевно, що навіть не хотілось йти.
Коли стемніло зовсім я відчула звірячий голод, який потрібно було терміново втамувати. Я, Сніжана, Іра і Міша не змогли пройти повз і спокусились на Рахіту (смішна назва, знаю) від Мюнхгаузена. І , о святі фісташки, це було божественно. Куряче філе з овочами в смачнющому соусі - не зрівняється з жодних хот-догом. Прибравши з навколишніх столиків ми пішли гуляти в центр і не встигли випити по мілк-шейку з Ровера, як вже було пізно і зимно.
П.С. Не пам'ятаю, коли саме, але ще вдалось зробити фото з братиками - гурт Paper Planet і солісткою гурту Nameless - Світланою і гуртом Mr. FREEMAN
Неділя, 8:00.
Ми з міс Петрів очікуємо гурт Marina KRUT project і ось вони з'являються. Сама приємність, дівчинка- квіточка Маринка і її хлопці - музиканти. Я сходу питаюсь чи буде ввечері моя улюблена пісня і так, вона буде. Слухаючи саундчек ми відмазуємся від бідолашних жителів навколишніх будинків, які жаліються на шум, від дядька, який погрожує вигрузити під сценою 200 снопів сіна і від думок, про те, що зараз прийде ONUKA, а це хвилююче.
І от, Маринка доспівує останні речення і зверху по сходах в оточенні ще десь 10 чоловік спускається вона - мініатюрна, одягнена в довгий чорний сарафан, в окулярах, як у Леді Гаги, Онука. Її директор зразу ж відправляє мене по воду і ще один напій, який я шукала пів години бігаючи по усіх продуктових центру. Не думала, що знайду аж у Барвінку біля свого дому. Він зазвичай розчаровує, ну знаєте, це ж мережа Барвінок - "ні-а-чьом". Пізніше до нас спустилась одна з учасниць колективу і запиталась де в центрі можна зробити манікюр. Дівчата мене зрозуміють: в неділю, в 12:00, в центрі, не по запису - та це нереально - знайти вільного майстра. Зрештою, вона робила манікюр аж в Орнаві.
(на фото з нами відомий кожному з активної молоді міста, позитивний організатор - Любомир Шимків)
Неділя, 21:00 я з усім натхненням затягую батьків на концерт. Спочатку вони не розуміють, але потім починаються вникати в креативний етно-соул-блюз Маринки і плескають все гучніше. Через годину я розпихаю людей і протискуюсь за куліси, щоб зробити дві головні фотки - з Маринкою та Онукою. План виконано, і я повертаюсь у натовп слухати. Знаєте той момент, коли весь час мусиш кричати, бо музика дуже голосна, а потім кричиш дурницю і в той момент все стає тихо. Типу невдаха-момент. Саме так сталось, коли я найшла батьків і прокричала "СлаваІсусуХристунарештізнайшла" так, що в радіусі 5 метрів всі ржали.
Що ж до концерту ONUK'и, то думаю, всі погодяться, що це просто космос. Тернопіль ще такого не бачив. Я ще такого не бачила. Інструменти, голос, костюми, відео, музика - все суцільний шок. Шок від якості, креативності і впевненості. Це просто відро натхнення, яке виливають на голову і кажуть : роби щось, реалізовуй себе!, втілюй мрії і знаходь своє місце.
Досі не можу оговтатись.
(головна фотка №1)
(головна фотка №2)
Висновок:
фестиваль Вуличний ринок - це суміш всього найкращого, що може ініціювати наше місто: смачнюща їжа, казкові вироби з різноманітних матеріалів, цікаві лекції, запальні танці, і , найдорожче мені, - музика.
І за все це, за цей "погляд із ядра подій", за цей досвід і враження, я дякую одній чудовій людині, яка дуже близька мені духом і яку я вважаю справжньою подругою, яких в мене , до слова, не так і багато, блискучому координатору волонтерів Вуличного Ринку та організатору - Маргаритці Василишин.
Звісно, для таких пригод потрібне ще одне дружнє плече - СніжанНа(ааххаха) Петрів, яка змушувала мене повільно ходити і не нити, коли було важко.
Не намагаюсь навіть рахувати скільки селфі я зробила за ті дні, але вам прийшлось кращі з них оглянути:)
Вуличний Ринок 2.0 завершився, а в голові досі "Жовтий-жовтий лимон"...))
Комментарии
Отправить комментарий