Кожен з нас має багато планів, які наче і хочеться втілити, проте весь час щось змушує відкласти ці ідеї на потім. З кожним днем список мрій збільшується, як і зникають можливості втілити їх. І тоді просто життєвонеобхідний поштовх, після якого ти вже не спинишся. Тому сьогоднішня стаття буде про здійснення мрій.
Все почалось майже рік тому, коли на день народження Маша подарувала мені сертифікат на татуювання. Це був найжаданіший подарунок і загалом, напевно, найкращий подарунок, який я коли-небудь отримувала. Вже через кілька днів Вова запропонував разом співати в ресторані і таким чином в мене з'явилась перша робота за інтересом. Саме тоді, на початку лютого, я дебютувала з своїми віршами на публіці в "Бункермузі" і це був чи не найдужчий стрес за весь той місяць. В березні я з'їхала від батьків і розпочала новий етап життя зі своїм мужчиною.
Та на цьому перелік рішучих вчинків не завершився - в квітні я побачила вживу майже усіх улюблених поетів та письменників на Фестивалі "Ї", а в травні зважилась перейти в новий колектив та з'їздити з цим хором в Польщу на конкурс. Паралельно втілилась ще одна ідея, це важко назвати мрією, бо я про таке навіть не мріяла, - мій режисерський дебют.
Проект "Травневі сни" і "Босоніж у літо" назавжди залишаться в моїй пам'яті як синтез таланту моїх друзів, творчого натхнення, трави і квітів, музики та поезії, а головне - реалізації та віддачі позитивної енергетики всім, хто був у залі чи на сцені. Напевно це чи не найяскравіші спогади 2015 року.
Літо пройшло ,як завжди, непомітно, але вдалось провести час з рідними у подорожах та відпочинку, з друзями у пабах та на природі, з коханим на велосипедах, на весіллях близьких нам людей...
Не можу не пригадати фестиваль "Вуличний ринок", на якому було весело волонтерити, знайомлячись з цікавими людьми і відомими виконавцями.
Літо закінчилось епічно - на світанку з шампанським, стоячи на мості над залізничними коліями.
І хоч осінь ніколи не пророчить нічого позитивного, все ж найкращими подіями у ній стали День музики, який запам'ятався більше репетиціями, аніж концертом і ще одним сміливим рішенням - роботою в книгарні.
Кожного року в цій підсумковій статті текст сповнений імен та спільних спогадів, радощів та пригод, відкриттів та емоцій.
Сьогодні я хочу висловити перш за все подяку...
Багато-багато дякую моїм батькам за те, що підтримують у всіх починаннях, передзвонюють, коли пізно повертаюсь додому, вислуховують всі ідеї та труднощі і передають варення,
бабусям, які вірять в мене, навіть коли не зовсім розуміють, яким божевіллям я керуюсь,
сестричці Танюші за кожен день, що ми провели разом цьогоріч - бо кожен з них чимось оригінальний і мені важко виділити щось одне,
сестричці Аліні з чоловіком Андрієм за теплі вечори,
хресному Андрію з Олесею і малим Максом за те, що роблять життя в рази радіснішим,
хресній Тані з сім'єю, бо я завжди скучатиму за ними, коханому Миколі за кожнісіньку мить разом - за спільний побут, за терпіння до моїх жалюгідних кулінарних спроб, за кожен поцілунок вранці перед роботою, за кожнен фільм ввечері і за вміння у всьому бачити позитив.
Дякую також друзям без яких всі мрії цього року не здійснилися б -
Ксюші за постійну присутність поруч, за розмови ні про що і про все і за тусовки.
Сніжані - то взагалі людина - відкриття для мене цьогоріч. Не знаю, як я жила без неї всі ці роки. Після того, як ми зблизились пазли склались і я відчуваю абсолютну гармонію.
Всім бамівським за всі можливості затусити і відірватись по повній.
Маргариті - за всі штурханці в сторону моєї творчої реалізації.
Всім, хто брав участь в "Травневих снах" і "Босоніж у літо" - кожен з вас мені дорогий.
Вові Попку - за дует "Головоломка" (серіальні задроти з розуміють чого Головоломка)
Саші Королю за мої заповнені обідні перерви і лише наші жарти.
Ірам і Таням - моїм дівкам з "Книжкового" за безкінечні розмови і приємний робочий час.
Маші і Славіку, Олі і Максу, Процюкам і Порадам за круті сімейні вечори, а часом і глобальні загули.
Закінчую статтю, бо треба бігти святкувати...
Бажаю, аби ви здійснили всі свої мрії поруч з найдорожчими людьми.
Все почалось майже рік тому, коли на день народження Маша подарувала мені сертифікат на татуювання. Це був найжаданіший подарунок і загалом, напевно, найкращий подарунок, який я коли-небудь отримувала. Вже через кілька днів Вова запропонував разом співати в ресторані і таким чином в мене з'явилась перша робота за інтересом. Саме тоді, на початку лютого, я дебютувала з своїми віршами на публіці в "Бункермузі" і це був чи не найдужчий стрес за весь той місяць. В березні я з'їхала від батьків і розпочала новий етап життя зі своїм мужчиною.
Та на цьому перелік рішучих вчинків не завершився - в квітні я побачила вживу майже усіх улюблених поетів та письменників на Фестивалі "Ї", а в травні зважилась перейти в новий колектив та з'їздити з цим хором в Польщу на конкурс. Паралельно втілилась ще одна ідея, це важко назвати мрією, бо я про таке навіть не мріяла, - мій режисерський дебют.
Проект "Травневі сни" і "Босоніж у літо" назавжди залишаться в моїй пам'яті як синтез таланту моїх друзів, творчого натхнення, трави і квітів, музики та поезії, а головне - реалізації та віддачі позитивної енергетики всім, хто був у залі чи на сцені. Напевно це чи не найяскравіші спогади 2015 року.
Літо пройшло ,як завжди, непомітно, але вдалось провести час з рідними у подорожах та відпочинку, з друзями у пабах та на природі, з коханим на велосипедах, на весіллях близьких нам людей...
Не можу не пригадати фестиваль "Вуличний ринок", на якому було весело волонтерити, знайомлячись з цікавими людьми і відомими виконавцями.
Літо закінчилось епічно - на світанку з шампанським, стоячи на мості над залізничними коліями.
І хоч осінь ніколи не пророчить нічого позитивного, все ж найкращими подіями у ній стали День музики, який запам'ятався більше репетиціями, аніж концертом і ще одним сміливим рішенням - роботою в книгарні.
Кожного року в цій підсумковій статті текст сповнений імен та спільних спогадів, радощів та пригод, відкриттів та емоцій.
Сьогодні я хочу висловити перш за все подяку...
Багато-багато дякую моїм батькам за те, що підтримують у всіх починаннях, передзвонюють, коли пізно повертаюсь додому, вислуховують всі ідеї та труднощі і передають варення,
бабусям, які вірять в мене, навіть коли не зовсім розуміють, яким божевіллям я керуюсь,
сестричці Танюші за кожен день, що ми провели разом цьогоріч - бо кожен з них чимось оригінальний і мені важко виділити щось одне,
сестричці Аліні з чоловіком Андрієм за теплі вечори,
хресному Андрію з Олесею і малим Максом за те, що роблять життя в рази радіснішим,
хресній Тані з сім'єю, бо я завжди скучатиму за ними, коханому Миколі за кожнісіньку мить разом - за спільний побут, за терпіння до моїх жалюгідних кулінарних спроб, за кожен поцілунок вранці перед роботою, за кожнен фільм ввечері і за вміння у всьому бачити позитив.
Дякую також друзям без яких всі мрії цього року не здійснилися б -
Ксюші за постійну присутність поруч, за розмови ні про що і про все і за тусовки.
Сніжані - то взагалі людина - відкриття для мене цьогоріч. Не знаю, як я жила без неї всі ці роки. Після того, як ми зблизились пазли склались і я відчуваю абсолютну гармонію.
Всім бамівським за всі можливості затусити і відірватись по повній.
Маргариті - за всі штурханці в сторону моєї творчої реалізації.
Всім, хто брав участь в "Травневих снах" і "Босоніж у літо" - кожен з вас мені дорогий.
Вові Попку - за дует "Головоломка" (серіальні задроти з розуміють чого Головоломка)
Саші Королю за мої заповнені обідні перерви і лише наші жарти.
Ірам і Таням - моїм дівкам з "Книжкового" за безкінечні розмови і приємний робочий час.
Маші і Славіку, Олі і Максу, Процюкам і Порадам за круті сімейні вечори, а часом і глобальні загули.
Закінчую статтю, бо треба бігти святкувати...
Бажаю, аби ви здійснили всі свої мрії поруч з найдорожчими людьми.
Комментарии
Отправить комментарий