Мати стабільну роботу в приємному колективі, створити музичний колектив і вкласти в нього всю душу, записатись на йогу і знайти там емоційну рівновагу, спробувати готувати ще кілька нових страв і навчитись за годину варити борщ, виробити сталий ритм життя і насолоджуватись кожним днем в очікуванні весни - все це мені може зіпсувати лише одне - університет.
Два місяці свободи, за які встигаєш довести всі справи до ладу, розпочати реалізацію себе і втілення всіх планів - універ перекреслює це одним махом - ось вам практика, ось вам державні іспити, екзамени, курсова...
Життя починає рівномірно набувати сірого відтінку і від одної думки про пари з логіки о восьмій ранку до горла підступає нудота.
Чому? Чому будучи в здоровому глузді мільйони нас, студентів, мусять добивати ще тих пів року бакалаврату? Адже майже кожен з нас уже має і роботу, і житло, і плани на майбутнє, в якому в 90% випадків немає роботи за спеціальністю.
Ці довжелезні зимові канікули це аж ніяк не відпочинок - це спроба нормального життя поза системою цінностей, які пропагує університет.
Ти наче вдихаєш ковток свіжого повітря, піднімаєшся на повітряній кулі або стрибаєш з мотузкою , а потім знову мусиш повертатись в середовище повної безнадії. Які б кльові в тебе не були викладачі, одногрупники чи предмети - за час канікул жодна адекватна людина не скаже що "скучила за навчанням". Сама будівля, ні, навіть транспортна зупинка вже навіює ні з чим не порівняну печаль.. Так наче повз тебе демонструють кліп Pink Floyd - The Wall.
Не віриться, що більша частина цього шляху вже пройдена і що вже десь там, в якомусь куточку нашої країни хтось друкує мій диплом бакалаврату.
Щоб не продовжувати цей крик душі, завершу тим, що фраза "Студенські роки - найкращий час" - це необдумане кліше, яке не має нічого спільного з реальністю, не студенські роки, а молодість - найдивовижніший період життя і треба прожити її сповна, приймаючи кожен виклик долі і втрапляючи у найкреативніші авантюри. Бо коли, як не зараз?
Комментарии
Отправить комментарий