Погода манірно зіпсувалась, спеціально розтрощивши мої плани, тому доведеться знову вести свій монолог на вільну тему.
Не дивлячись на останні 5 годин, можу відверто сказати, що мій внутрішній стан можна вважати "В міру натхненним"
Окрім сонечка і фіялочок, що вже всіяли шмат землі є дуже багато дрібненьких, але безперечно, приємнощів.
1) Музика. Окрім реалізації\репетицій\підбору репертуару і подальших планів мого рідненького гурта "Амігурумі" (мінута піара) в березні мене тримало на ногах кілька крутих треків. Читачам з вк буде зручно, бо я додам м*юзік до цього посту, а от фб-юзерам доведеться понишпорити ютубом, але повірте, воно того варте.
Отож, задля драйву душевного і пульсу сердечного:
1. Kozak System - Коли вона (щось у ній є дуже енергійне і ваші дупки на стільцях зацінять)
2. Антитіла - Все красиво (той випадок, коли треба раптово підняти настрій)
3. NAVI - Абдымі мєня (відголоски мого фетишу на білоруську мову)
4. Жадан і Собаки - Листопад (fuck the logic або дуже по погоді. Жадан на віки вічні)
5. Omodada – All My Gods (feat. Tik Tu) (ви здивуєтесь, але це тернополяни)
6. Birdy – Wild Horses (напевно улюблена з усього вищевказаного)
7. Amy Winehouse – In My Bed ( магія що я почула цю пісню, а через тиждень почала дивитись новий серіал і аж після завершення всіх сезонів до мене дійшло, що вона звучить на заставці. саундтреки, що ж ви робите з людьми)
8. BØRNS – Seeing Stars (під цю пісню я йду на пари, щоб подавити суїцидальні роздуми)
2) Книги.
От рідко зі мною буває таке. Але напевно після роботи в книгарні мій мозок виявив потребу відпочинку. Ірена Карпа - це та вітчизняна баба, яка притягує і відштовхує. Колись після її "Піци Гімалії" я зареклась мати з нею літературні справи, хоч пісні її авторства досі в мене у плейлисті на кожен день. Але роки йдуть і я вирішила дати Карпі у моєму житті ще один шанс.
"Baby travel" - книга, яку я читаю останні два тижні солодко розтягуючи і смакуючи кожен абзац. Якщо в двох словах, то книга про те, як супержінка Карпа подорожувала по світу зі своїми двома немовлятами. Дуже давно жодна книга не примушувала мене серед ночі голосно реготати і лякати сусідів. Це той момент, коли важливий не сюжет, а мова викладу. а от якраз вона тут на грані геніяльності.
Ніж балакати, краще почитайте цитати, які я знайшла. Хоча направду вся книга варта відтворення.
***
"Насправді, все, про що я завжди хочу нагадати собі та іншим, - це час. Яка він розкіш сам по собі, і що то ми самі щосекунди обираємо, куди його витратити: на насолоду чи страждання. Бо ні насолода, ні страждання не потребують особливих причин для їх виникнення. Можна насолоджуватися тим, як вода огортає твої пальці, коли занурюєшся в озеро, чи страждати від того, що на березі озера тебе не чекає "мазераті" - а когось же десь чекає. І тільки якби ми знали, що наступної години життя закінчиться, ми б точно не парилися ані негараздами на роботі, ані тим, що наше авто недостатньо круте, ані тим, що з погодою у відпустці не дуже пощастило. Ми б точно думали про одне: ця вода протікає мені крізь пальці і я з цього приводу щасливий аж до глибинної клітинної структури."
***
Зрештою, наша мудрість - це ніщо інше, як випробувана на собі й переосмислена дурість.
Коротше книга для зняття напруги.
3) Прогулянки, здибанки, філіжанки кави або кухлі пива, церемонії чаювання, домашня піца, йога чи прогулянки з собакою, немає значення що, але має значення з ким. Звичайно, приємно під музику вертатись парком додому і спостерігати за бруньками на деревах, дітиськами і пташечками (а ще бомжами, парочками, які публічно "си цілюють", рибалками, які ненавидять тебе за кожен голосний крок по містку, школярами, що підпалюють зошити і свідками єгови), але значно краще і тепліше проводити час з близькими. Поки я не знайшла нову роботу (до речі, якщо хтось має ідеї або пропозиції, то пишіть в приват)...так от.. поки я лише студентка, дзвоніть і будем гуляти.
(ось вам ще фото крутих чувіх на кінець)
Не дивлячись на останні 5 годин, можу відверто сказати, що мій внутрішній стан можна вважати "В міру натхненним"
Окрім сонечка і фіялочок, що вже всіяли шмат землі є дуже багато дрібненьких, але безперечно, приємнощів.
1) Музика. Окрім реалізації\репетицій\підбору репертуару і подальших планів мого рідненького гурта "Амігурумі" (мінута піара) в березні мене тримало на ногах кілька крутих треків. Читачам з вк буде зручно, бо я додам м*юзік до цього посту, а от фб-юзерам доведеться понишпорити ютубом, але повірте, воно того варте.
Отож, задля драйву душевного і пульсу сердечного:
1. Kozak System - Коли вона (щось у ній є дуже енергійне і ваші дупки на стільцях зацінять)
2. Антитіла - Все красиво (той випадок, коли треба раптово підняти настрій)
3. NAVI - Абдымі мєня (відголоски мого фетишу на білоруську мову)
4. Жадан і Собаки - Листопад (fuck the logic або дуже по погоді. Жадан на віки вічні)
5. Omodada – All My Gods (feat. Tik Tu) (ви здивуєтесь, але це тернополяни)
6. Birdy – Wild Horses (напевно улюблена з усього вищевказаного)
7. Amy Winehouse – In My Bed ( магія що я почула цю пісню, а через тиждень почала дивитись новий серіал і аж після завершення всіх сезонів до мене дійшло, що вона звучить на заставці. саундтреки, що ж ви робите з людьми)
8. BØRNS – Seeing Stars (під цю пісню я йду на пари, щоб подавити суїцидальні роздуми)
2) Книги.
От рідко зі мною буває таке. Але напевно після роботи в книгарні мій мозок виявив потребу відпочинку. Ірена Карпа - це та вітчизняна баба, яка притягує і відштовхує. Колись після її "Піци Гімалії" я зареклась мати з нею літературні справи, хоч пісні її авторства досі в мене у плейлисті на кожен день. Але роки йдуть і я вирішила дати Карпі у моєму житті ще один шанс.
"Baby travel" - книга, яку я читаю останні два тижні солодко розтягуючи і смакуючи кожен абзац. Якщо в двох словах, то книга про те, як супержінка Карпа подорожувала по світу зі своїми двома немовлятами. Дуже давно жодна книга не примушувала мене серед ночі голосно реготати і лякати сусідів. Це той момент, коли важливий не сюжет, а мова викладу. а от якраз вона тут на грані геніяльності.
Ніж балакати, краще почитайте цитати, які я знайшла. Хоча направду вся книга варта відтворення.
***
"Насправді, все, про що я завжди хочу нагадати собі та іншим, - це час. Яка він розкіш сам по собі, і що то ми самі щосекунди обираємо, куди його витратити: на насолоду чи страждання. Бо ні насолода, ні страждання не потребують особливих причин для їх виникнення. Можна насолоджуватися тим, як вода огортає твої пальці, коли занурюєшся в озеро, чи страждати від того, що на березі озера тебе не чекає "мазераті" - а когось же десь чекає. І тільки якби ми знали, що наступної години життя закінчиться, ми б точно не парилися ані негараздами на роботі, ані тим, що наше авто недостатньо круте, ані тим, що з погодою у відпустці не дуже пощастило. Ми б точно думали про одне: ця вода протікає мені крізь пальці і я з цього приводу щасливий аж до глибинної клітинної структури."
***
Зрештою, наша мудрість - це ніщо інше, як випробувана на собі й переосмислена дурість.
Коротше книга для зняття напруги.
3) Прогулянки, здибанки, філіжанки кави або кухлі пива, церемонії чаювання, домашня піца, йога чи прогулянки з собакою, немає значення що, але має значення з ким. Звичайно, приємно під музику вертатись парком додому і спостерігати за бруньками на деревах, дітиськами і пташечками (а ще бомжами, парочками, які публічно "си цілюють", рибалками, які ненавидять тебе за кожен голосний крок по містку, школярами, що підпалюють зошити і свідками єгови), але значно краще і тепліше проводити час з близькими. Поки я не знайшла нову роботу (до речі, якщо хтось має ідеї або пропозиції, то пишіть в приват)...так от.. поки я лише студентка, дзвоніть і будем гуляти.
(ось вам ще фото крутих чувіх на кінець)
Комментарии
Отправить комментарий