Територія вільних людей - саме так Фестиваль Файне Місто називають самі організатори. І важко не погодитись. Такого різномаїття яскравої публіки не зустріти більше ніде. Практично кожен другий на фесті з бірюзовим волоссям, в татуюваннях чи химерному одязі. Це кардинально відрізняється від буденного Тернополя, адже в нас всі дівчата в чокерах і білих конверсах,а хлопці з бородою і електронною сигаретою. Тут мозок не встигає опрацювати інформацію і весь час оглядаєшся на людей навколо. Отож перша ознака фестивальника - зовнішність, друга - каремат, або плєд, спальник, рюкзак - ніхто особливо не церемониться де сідати, де стояти, сісти на землю можна під самою сценою або посеред дороги, там же і допити своє пиво.
Щодо комфорту - організатори подбали, аби був величезний вибір в плані кухні, можна знайти де зарядити телефон, без проблем дістатись міста на автобусі, який ми жодного разу не чекали довше 5 хв, щодо вбиральні - то їх принаймні достатньо, більш менш чисті і нема запаху за три кілометри, як це часто буває на таких заходах, також доступний душ і оренда палаток і іншого туристичного приладдя.
Але звісно, мені як музиканту найважливіше те, що відбувається на сцені.
В перший день вдалось потрапити на FLEUR - надзвичайно душевний гурт, який вирізняється унікальним вокальним тембром солісток і піснями, в яких є щось дивовижне і чаруюче - неможливо відірватись.
А також як можна було пропустити ONUKA - за рік, вони ще збагатили пісні народними інструментами і в поєднанні з специфічним ритмом це так качає! я натанцювалась до мокрої футболки і ранкової "крєпатури".
Вчора на порядку денному була QARPA, ТНМК і THE HARDKISS.
Щодо Карпи - вона мені дещо імпонує своєю епатажністю і безпардонністю, але з творчості музичної мені ще з підліткового віку подобається лише кілька її пісень. Це був хороший початок вечірньої програми, настрій і , на щастя, чудова погода.
Поки ми вальяжно пересувались фест-зоною минула не одна година і в якийсь момент все в концертній програмі пішло шкереберть і посунулось на 2 години.
Тим не менш - виступ THE HARDKISS - це несамовите задоволення, від деяких пісень аж сльози навертались, настільки круте звучання і космічна енергетика.
Але навіть їх по атмосфері переплюнули старенькі і давно знайомі ТНМК - чи то від того, що концерт був о 02:00, чи тому, що пісні на яких ми виросли завжди будуть рідними і текст в голові не забути ніколи, але це був абсолют в плані віддачі публіки і музикантів один до одного. Ноги боліли стрибати і горло боліло співати.
Ввечері останнього, вже 4 фестивального дня перший виступ, який ми відвідали став гурт, який мені вже знайомий , а саме KRUT, востаннє була на їхньому виступі рік тому на Вуличному ринку, і чесно кажучи, Маринка з хлопцями дуже виросли за цей час. Після них - legendary THE ВЙО!
Ведучий заслужено назвав їх "Корифеями українського реггі" - це було так атмосферно, так фестивально, ходити гусеницею з кількох десятків людей, співати про ганджу і обійматись.
Але фестиваль "Файне місто" це постійні контрасти - як от Vivienne Mort, хедлайнери лайт сцени, які виступали майже паралельно із Вйо, Тому ми ледве встигли на початок.
Дуже якісна і своєрідна музика, яка пронизує чуттєвістю.
Після них на виході зі сцени я загубилась. І це була пекельна година, коли я ні до кого не могла додзвонитись - на Файному взагалі краще забути за телефон і просто мати кілька точок, на яких зазвичай збираєтесь. Якби не наше місце біля головної сцени - я би взагалі нікого не знайшла серед 8 тисяч людей. Зате я знайшла білоруського письменника Андрея Хадановіча і навіть набралась сміливості з ним сфотографуватись.
Я старалась тусоватись біля головної сцени, бо повторювала мантру Бумбокс- втім, не судилось як завжди. Тоді я ще була сповнена надій і спокійно чекала виступу Антитіла. Але не дивлячись на захоплюючий концерт Антитіла, я закінчила своє перебування на Файному крайньою печаллю, адже Бумбокс я так і не побачила, бо за 30 хв в мене потяг в нову подорож, крім того довелось попрощатись з нашою енергійною компанією - Таня, Міша, Ксюша, Саша, Ліна, Вітя і , звичайно, найбільше, Юра. Дякую вам за цей час, це було просто незабутньо! Нехай би кожен місяць так починався, як почався цей липень. Бережіть своїх близьких і цінуйте, щиро цінуйте миті, які можна провести разом.
Щодо комфорту - організатори подбали, аби був величезний вибір в плані кухні, можна знайти де зарядити телефон, без проблем дістатись міста на автобусі, який ми жодного разу не чекали довше 5 хв, щодо вбиральні - то їх принаймні достатньо, більш менш чисті і нема запаху за три кілометри, як це часто буває на таких заходах, також доступний душ і оренда палаток і іншого туристичного приладдя.
Але звісно, мені як музиканту найважливіше те, що відбувається на сцені.
В перший день вдалось потрапити на FLEUR - надзвичайно душевний гурт, який вирізняється унікальним вокальним тембром солісток і піснями, в яких є щось дивовижне і чаруюче - неможливо відірватись.
А також як можна було пропустити ONUKA - за рік, вони ще збагатили пісні народними інструментами і в поєднанні з специфічним ритмом це так качає! я натанцювалась до мокрої футболки і ранкової "крєпатури".
Вчора на порядку денному була QARPA, ТНМК і THE HARDKISS.
Щодо Карпи - вона мені дещо імпонує своєю епатажністю і безпардонністю, але з творчості музичної мені ще з підліткового віку подобається лише кілька її пісень. Це був хороший початок вечірньої програми, настрій і , на щастя, чудова погода.
Поки ми вальяжно пересувались фест-зоною минула не одна година і в якийсь момент все в концертній програмі пішло шкереберть і посунулось на 2 години.
Тим не менш - виступ THE HARDKISS - це несамовите задоволення, від деяких пісень аж сльози навертались, настільки круте звучання і космічна енергетика.
Але навіть їх по атмосфері переплюнули старенькі і давно знайомі ТНМК - чи то від того, що концерт був о 02:00, чи тому, що пісні на яких ми виросли завжди будуть рідними і текст в голові не забути ніколи, але це був абсолют в плані віддачі публіки і музикантів один до одного. Ноги боліли стрибати і горло боліло співати.
Ввечері останнього, вже 4 фестивального дня перший виступ, який ми відвідали став гурт, який мені вже знайомий , а саме KRUT, востаннє була на їхньому виступі рік тому на Вуличному ринку, і чесно кажучи, Маринка з хлопцями дуже виросли за цей час. Після них - legendary THE ВЙО!
Ведучий заслужено назвав їх "Корифеями українського реггі" - це було так атмосферно, так фестивально, ходити гусеницею з кількох десятків людей, співати про ганджу і обійматись.
Але фестиваль "Файне місто" це постійні контрасти - як от Vivienne Mort, хедлайнери лайт сцени, які виступали майже паралельно із Вйо, Тому ми ледве встигли на початок.
Дуже якісна і своєрідна музика, яка пронизує чуттєвістю.
Після них на виході зі сцени я загубилась. І це була пекельна година, коли я ні до кого не могла додзвонитись - на Файному взагалі краще забути за телефон і просто мати кілька точок, на яких зазвичай збираєтесь. Якби не наше місце біля головної сцени - я би взагалі нікого не знайшла серед 8 тисяч людей. Зате я знайшла білоруського письменника Андрея Хадановіча і навіть набралась сміливості з ним сфотографуватись.
Я старалась тусоватись біля головної сцени, бо повторювала мантру Бумбокс- втім, не судилось як завжди. Тоді я ще була сповнена надій і спокійно чекала виступу Антитіла. Але не дивлячись на захоплюючий концерт Антитіла, я закінчила своє перебування на Файному крайньою печаллю, адже Бумбокс я так і не побачила, бо за 30 хв в мене потяг в нову подорож, крім того довелось попрощатись з нашою енергійною компанією - Таня, Міша, Ксюша, Саша, Ліна, Вітя і , звичайно, найбільше, Юра. Дякую вам за цей час, це було просто незабутньо! Нехай би кожен місяць так починався, як почався цей липень. Бережіть своїх близьких і цінуйте, щиро цінуйте миті, які можна провести разом.
Комментарии
Отправить комментарий