Отже, 27.01 - і мені 22.
І що я зрозуміла за ці роки?
Найкращі друзі - це сім'я. Живучи окремо від батьків я зрозуміла, що тільки від них хочу такої підтримки і розуміння, тільки їм можу довіряти і лише з ними мені настільки приємно проводити час.
Кохання - будь-які стосунки це не лише симпатія чи пристрасть, це робота над собою і своїми капризами і амбіціями. Це відчуття не зароджується одразу, а виникає і розгорається з часом, коли довіра стає безмежною, а впевненість - нерушимою. Я щаслива, бо закохуюсь в свого Найріднішого щодня і все більше.
Здоров'я треба берегти і вдосконалювати. Не треба відмовляти собі в заняттях йогою, масажах, догляду за тілом. Так - активному відпочинку, так - фруктам і овочам, так - правильному сну.
Всі люди різні. Це я про те, чого дуже бракує у підлітковому віці (може хтось такий 15-річний читає мене). Толерантність і ліберальність. У всіх свої інтереси і погляди і тому треба старатись не нав'язувати нікому нічого. В мене є багато друзів і всі з різними релігійними, професійними, політичними і особистими упередженнями. Всі ми схильні осуджувати, але варто стримуватись, бо ніколи не знаєш, яким будеш завтра. Я от казала колись, що ніколи не заведу інстаграм.
Згадуючи про дружбу. Справжня дружба не знає кордонів. І хоч я майже не святкуватиму цьогоріч, бо всі мої найближчі і найдорожчі в Мексиці (чи де ти зараз, Ксюш?), Польщі, Канаді і Португалії, я знаю, що ми любимо один одного не менше. Не варто закривати себе, коли життя змінюється і здається, що тебе кинули. Не бійтесь відкривати серце новим людям, нові друзі - це новий Космос і безмежний простір відкриттів.
Успіх, самореалізація і кар'єра. Тут я на разі не можу багато порадити, лише одне я зрозуміла: те, що ти любиш робити і в що вкладаєш душу - те часто не приносить достатньо грошей, проте значно важливіше і пізніше дасть свої плоди.
Мода - мінлива напевно найбільш з усього, що нас оточує. Головне залишатись собою. Я бачу як люди навколо віддаються сповна індустрії і губляться в ній. На щастя, не все в житті вимірюється кількістю підписників і лайків. Треба мати тормоз і клепку в голові :)
Стереотипи - існують в наших головах, чим їх менше - тим легше розуміти себе і світ. Те ж саме стосується комплексів. Тому їх треба долати.
Мистецтво - тільки в 21 рік я зрозуміла, що коли люди кажуть мені "творча особистість" то не тому, що я співаю, а тому, що по-іншому бачу. Це було величезне відкриття. Що, виявляється, всі дивляться на одну і ту ж річ і тільки творчі люди знаходять в ній асоціації та метафори, сенс чи алюзію. Творчість окриляє і змушує серце битись частіше. Дякую Всесвіту за це відчуття.
Радість - потрібно шукати всюди. Нехай це смішне відео, шматок піци чи кіндер, пісня чи смс, посмішка чи обійми, світанок чи пейзаж з гори. Неважливо, головне намагатись себе ощасливлювати якнайчастіше, бо депресія затягує дуже глибоко і з часом забуваєш який ти був до цього моменту. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на речі, які не приносять задоволення.
Напевно досить. Ця стаття зовсім не настанови чи правила, які я пропагую, повертаючись до 3 пункту - кожному своє. Просто надіюсь, що в 82 роки мої упередження не зазнають фатальних змін і я все ще зможу прочитати це і підписатись під кожним словом.
Дякую усім за увагу, якщо 27.01 вже настало - час втикати свічку у відерце морозива і загадувати бажання. Бо воно є і я вірю, що здійсниться.
І що я зрозуміла за ці роки?
Найкращі друзі - це сім'я. Живучи окремо від батьків я зрозуміла, що тільки від них хочу такої підтримки і розуміння, тільки їм можу довіряти і лише з ними мені настільки приємно проводити час.
Кохання - будь-які стосунки це не лише симпатія чи пристрасть, це робота над собою і своїми капризами і амбіціями. Це відчуття не зароджується одразу, а виникає і розгорається з часом, коли довіра стає безмежною, а впевненість - нерушимою. Я щаслива, бо закохуюсь в свого Найріднішого щодня і все більше.
Здоров'я треба берегти і вдосконалювати. Не треба відмовляти собі в заняттях йогою, масажах, догляду за тілом. Так - активному відпочинку, так - фруктам і овочам, так - правильному сну.
Всі люди різні. Це я про те, чого дуже бракує у підлітковому віці (може хтось такий 15-річний читає мене). Толерантність і ліберальність. У всіх свої інтереси і погляди і тому треба старатись не нав'язувати нікому нічого. В мене є багато друзів і всі з різними релігійними, професійними, політичними і особистими упередженнями. Всі ми схильні осуджувати, але варто стримуватись, бо ніколи не знаєш, яким будеш завтра. Я от казала колись, що ніколи не заведу інстаграм.
Згадуючи про дружбу. Справжня дружба не знає кордонів. І хоч я майже не святкуватиму цьогоріч, бо всі мої найближчі і найдорожчі в Мексиці (чи де ти зараз, Ксюш?), Польщі, Канаді і Португалії, я знаю, що ми любимо один одного не менше. Не варто закривати себе, коли життя змінюється і здається, що тебе кинули. Не бійтесь відкривати серце новим людям, нові друзі - це новий Космос і безмежний простір відкриттів.
Успіх, самореалізація і кар'єра. Тут я на разі не можу багато порадити, лише одне я зрозуміла: те, що ти любиш робити і в що вкладаєш душу - те часто не приносить достатньо грошей, проте значно важливіше і пізніше дасть свої плоди.
Мода - мінлива напевно найбільш з усього, що нас оточує. Головне залишатись собою. Я бачу як люди навколо віддаються сповна індустрії і губляться в ній. На щастя, не все в житті вимірюється кількістю підписників і лайків. Треба мати тормоз і клепку в голові :)
Стереотипи - існують в наших головах, чим їх менше - тим легше розуміти себе і світ. Те ж саме стосується комплексів. Тому їх треба долати.
Мистецтво - тільки в 21 рік я зрозуміла, що коли люди кажуть мені "творча особистість" то не тому, що я співаю, а тому, що по-іншому бачу. Це було величезне відкриття. Що, виявляється, всі дивляться на одну і ту ж річ і тільки творчі люди знаходять в ній асоціації та метафори, сенс чи алюзію. Творчість окриляє і змушує серце битись частіше. Дякую Всесвіту за це відчуття.
Радість - потрібно шукати всюди. Нехай це смішне відео, шматок піци чи кіндер, пісня чи смс, посмішка чи обійми, світанок чи пейзаж з гори. Неважливо, головне намагатись себе ощасливлювати якнайчастіше, бо депресія затягує дуже глибоко і з часом забуваєш який ти був до цього моменту. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на речі, які не приносять задоволення.
Напевно досить. Ця стаття зовсім не настанови чи правила, які я пропагую, повертаючись до 3 пункту - кожному своє. Просто надіюсь, що в 82 роки мої упередження не зазнають фатальних змін і я все ще зможу прочитати це і підписатись під кожним словом.
Дякую усім за увагу, якщо 27.01 вже настало - час втикати свічку у відерце морозива і загадувати бажання. Бо воно є і я вірю, що здійсниться.
Амінь!
ОтветитьУдалить