К основному контенту

Ні, я не хочу яблучко. Життєва стаття)).

Я довго думала про що написати, Бо коли тобі зле - ти знайдеш тисячі синонімів до слова біль, а коли добре - то на цьому "добре" і закінчуються усі епітети. 
Справа в тому, що останні кілька днів я почуваюсь задоволеною. Мене тішить, що я вже кілька років (більше 7 точно) не мала такої маси тіла, як зараз, і хоч нема часу, настрою і сил корегувати фігуру (а відмазки зато є) (може цей пост мене змотивує), я радію своїй крихітній радості. І мені байдуже на всіх, хто зараз думає "ой та ти і так жирна". Ви не знаєте як людям з такою фізіологією важко дається позбутись кожного кілограма!

Ще мене тішить, що довжина мого волосся стає все коротшою, проте я почуваюсь дуже собою. Так наче все життя волосся псувало мені самопочуття. Я не можу пояснити це відчуття, але у всіх воно, мабуть, бувало. Коли дивишся в дзеркало - і не тошнить). 

І тут я розумію, що все почалось з брекетів. 
Минає четвертий місяць, коли я не кусаю, не хрумаю і не жую.
Брекети - це коли набір щіточок як в лікаря і вони завжди з собою.
Брекети - це коли "виберіть колір резиночок"- і ти тупиш хвилин 5 перед тим як знову ж таки поставити білі.
Брекети - це коли всі слова зі скупченням приголосних заміняються на простіші синоніми.
Брекети - це коли "о ні, шаурма відклеїла мені сегмент"
Брекети - це коли вся родина страждає від дуже важкого отруєння, а ти відносно не постраждала тільки тому, що не могла швидко розрізати той шашлик і найменше з'їла.
Брекети - це коли "подивись чи всьо ок?"
Брекети - це коли мільярдний раз відповідаєш "ні, дякую, я не хочу яблучко".
Брекети - це коли "ой , давай перефоткай, а то я там з чєлюстями усміхалась"
Брекети - це коли стільно, модно, молодьожно і знеболююче перший тиждень. 
Вони змінюють моє життя щодня, тому мама і тато - ДЯКУЮ!



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

URDay 6: Небесна Manna або різниця між релігією та віросповіданям. Ярина

Є люди, які з'являються в житті несподівано. В аудиторію жіночого хору зайшла дівчина з довгим світлим волоссям, в кенгурушці і якихось прикольних кросах. Я була першокурсницею і не могла відвести очей від цієї дівчини. Щось у ній було таке, що мій мозок ідентифіковував як "крутість". Скупчення енергії, впевнена хода, кроси? Годен знати. За рік цю випускницю я бачила лише кілька разів, так само як бачили мене цьогоріч наші першокурсники. Єдине, що я знала - що їй як нікому пасує ім'я Ярина. Те, про що ми поговоримо сьогодні з нею - тема, яку блогери воліють не піднімати, бо занадто багато суперечок останнім часом (споконвіків).Але не тільки тому, що Ярина несе свою філософію, яка йде в розріз і з атеїстами, і з релігійними людьми, а ще й тому, що вона безмеж талановитий автор і виконавець в такому екзотичному (поки) для нас жанрі worship.Запрошую знайомитись!  Моя сім'я - це тато, мама і брат. Народилася я в Тернополі, кажуть, шо в 1 роддомі)) (перенош...