К основному контенту

Недільні монологи в п'ятницю: Курки та інша фауна Інстаграму

В якийсь момент соцмережа інстаграм змінила своє призначення і стала окремим виміром існування, де кожен може зайняти свою нішу і стати неповторним персонажем. 
Чи повторним? 
Чи потворним??
Я страшно люблю ТОПи і списки і тому не шукайте тут справедливості, гра буде на веселих контрастах. 
Почнемо з того, що всі в інстаграмі діляться на блогерів і не-блогерів-патамуша-я-просто-скидаю-свої-фотки-і-мені-всьоравно-скільки-буде-лайків. 
Це своєрідна культура і контркультура. 
Поза тим хочу зразу відділити арабів (не в сенсі расизму, а в сенсі "хелов, ю ар сексі юкреініан гьорл" в приватні повідомлення), збоченців, гадалок і страніци-похудєнія-за-7-дней, щоб потім до них не повертатись. 
Почну з "масової культури", а закінчу андеграундом.
1. Мадель - суспільно нав'язана думка про 90-60-90 мене, як товстунку, давно напокоїть, проте чомусь в інста прийнято писати в описі профілю "модель", коли та модель жодного разу не була на професійній фотосесії. 
Вніманіє, откритіє: якщо ти вмієш сфоткатись в дзеркалі і коліжанка зазнимкує тебе в полі - ти не людина, яка цим заробляє!
 (І да, да, давайте, пишіть в коментах, шо я просто заздрю)
2. Фітоняшка - як її не любити (Києве мій). Вівсянка на сніданок, фотка попи на обід і мудрий пост з хештегом #говорящаяжопа перед сном. Я не жартую, такий хештег і справді є! 
Я завжди поважатиму людей, які працюють над своїм тілом, бо мені це вкрай важко дається. Тому не дивлячись на всі стереотипи, я кажу "так" фітоняшам, бо вони пропагують здоровий спосіб життя, а всі ми рано чи пізно доростаєм до думки, що півас і сіжка - не найкращий вибір. 
3. Тренер - це вищий рівень фітоняшки. На них я навіть підписана, хоч і жодного разу в житті не була на фітнесі (Оль, не переживай, по тобі видно). Коли спостерігаєш як людина приводить в порядок себе, вчить інших, відкриває спортзали і навіть спеціальні легінси шиє для тренувань - це ж круто! Як не крути. Попою. В. Тих. Легінсах. 
4. Food-блогер - інстаграм починався з масових фото їжі , але навіть цей жанр розвинувся до мистецтва. Є навіть професія фудфотографа. Вони пишуть рецепти, рекомендують страви, часто зосереджуються на здоровому харчуванні. Саме завдяки фудблогерам всі інші жителі інстаграму навчились різати яблуко і посипати його корицею перед тим як зжерти, купувати авокадо і робити вигляд, що сухаріки Флінт ніхто не їсть).
5. ББ або б'юті-блогери - яку тоналку де замовити, чим прікольна корейська косметика і бескінечні бренди, бренди, бренди... ці бідолахи найчастіше опиняються в центрі скандалу, бо не завжди фільтрують що рекламувати і , оскільки за професією вони у більшості своїй не косметологи, часто їхні поради потім вилазять боком у вигляді підробних помад Кайлі або недієвих капсул для волосся. На це можна дивитись збоку і вчитись робити такі самі стрєлки на очах, але в жодному разі не можна як сліпе кошеня вестись на всі ті реклами. З одного боку так, ви будете вкурсі всього мейнстріму і тенденцій, з іншого - шануйтеся і бережіть писок, перш ніж на нього шось намастити. Бо бб-блогер - це найвигідніша комерція.
6. Фешн-блогери - та сама історія. Дивишся і думаєш, шо за тапочки з мєхом всередині? Нашо широкі штани до коліна? Це кепка чи шолом наїздниці з котячими вушками? З естетичної точки зору я люблю фешн-блогерів, вони завжди першими ловлять ідею і втілюють її доступними способами. І вони якимось чином також виховують в людях почуття стилю, яке не всім дано. Але є 2 великих "але": одяг, який вони фотографують не завжди, а то й в більшості це копії брендів або модним словом - Репліка, не знаю як ви, а я терпіти не можу неякісні речі. Для мене краще топ з колекції 2014-того, ніж з китайського заводу 2017, який розлізеться після першого ж прання. І друге але - якщо джинси з порізаним коліном пасують блогеру з модельними параметрами не спішіть купувати собі - бо потім наслідком є гугл-картінки з салом назовні.
7. Тревел-блогери - то моє улюблене, бо я дивилась всі сезони Орла і Рєшки і мрію об'їздити весь світ. З них, як на мене, найбільше користі. Вони зарадять і порадять як зекономити, на що подивитись, куди не варто йти і де поїсти. От чиїми порадами я завжди користуюсь, чого і вам раджу.
8. Блогери-психологи - то статті з психології, які можна прочитати в книжках або почути на лекціях в сучасній інтерпритації. Деякі стають ними бо просто люблять писати про людей, але якщо ви звертаєтесь до них за допомогою будьте готові до суб'єктивної думки. А мене особисто вони бісять, бо обговорюють особисті проблеми людей публічно і користь від таких профілів сумнівна.
9. Секс-блогери - це зараз просто масштабний мейнстрім. Довгі пости про те, як поводитись в ліжку та інше інтимне в публіцистичній формі. На них я підписана у випадку, коли мова написання читабельна і легка і, обов'язково, з гумором. З одного боку це величезний крок суспільства до сексуальної грамотності (щоб менше було матеріалу для шоу Пусть говорят і Вагітна в 16) з іншого боку чомусь зазвичай його ведуть панянки 30+, які розповідають про свій досвід і , чорт, дивлюсь на них і не вірю, що вони і справді це все спробували і з ким?!, настільки вони непривабливі ззовні. 
10. Мамський блог - про дітей і я просто поки не в змозі зрозуміти всі масштаби їхнього вкладу в успішне материнство. Для мене в цьому багато кумедного - смайлики замість обличчя "шоб душу не вкрали" , понти від ціни за каляску бугабу, величезні плюшеві восьминоги і діти в сірому одязі, аби було в колір профілю. Головне, аби діти впізнавали спочатку обличчя мами, а вже потім корпус її айфону. 
11. Одноколірні профілі та й взагалі "гармонійні профілі в одній кольоровій гамі" - ще кілька місяців тому я сама була представником цієї інста-общини і в мене назбиралось кілька думок з цього приводу. По - перше, якщо ви зважуєтесь вести профіль одного кольору це не означає перемальовувати в дешевих додатках фотошопу червоні троянди в сині, накладати всюди зелений, аби аж лице тим світилось, або фоткати 100 раз тільки одну каву на фіолетовому фотофоні. Має бути різноманітність : навіть якщо у вас один колір, тематика має бути різна. По-друге, ефекти. Тенденція, коли було модно на всі фото накладати один і той же ефект vsco А6 - давно в минулому. Якщо у вас не фото з професійного апарату і ви не бог фш, щоб зробити собі природнє рожеве волосся АСТАНАВІТЄСЬ. 
В моді давно природні кольори, ефект ретро вже ретро! Чому я собі дозволяю вказувати про це в такій формі? Тому що з усіх галузей інста я досягнула в цій мінімального успіху, мене публікували в кожному сфс, в якому я хотіла взяти участь і взагалі, за цей рік мене більше називали Оля Зелена, ніж Оля Фаль. Чому я перестала вести інста в зеленому кольорі? Тому що це непросто і потребує багато вільного часу для ідей і втілення. Зараз в мене немає можливості присвятити цьому стільки життя і шкода, відверто шкода тратити той час на віртуальне. І ще я лінива. Жахливо і по-свинячому лінива).
12. Ще є категорія блогів, які мені подобаються і які я розділяю з тревел-блогами - це сторінки українців, які живуть закордоном. Дуже цікаво в плані адаптацій людини в різних культурах, їхні враження про ментальність і побут, свій досвід виживання. Це профілі на які я зараз звертаю найбільше уваги. Рекомендую від щирого серця.
13. Життя зводило як з інстамагазинами, так і з їхніми власниками. Тому можу сказати одне - ці люди прекрасні бізнесмени і психологи, бо вловили правильний вітер і тепер розвиваються з нищівною швидкістю. Я з тих динозаврів, які досі рідко купують онлайн, але цей рух здобуває абсолютний успіх. 
Головне, аби це не був кіт в мішку або гамно на патичку.
14. НЕблогери - тут треба розмежовувати два поняття. Одне діло, коли людина не прагне бути публічною, в неї закритий аккаунт, який бачать лише друзі і невелика аудиторія, інша справа - це люди, які кричать на кожному кроці, що вони не блогери, а тим часом вдома накручують 100500 підписників шоб шо? Шоб писати як блогер. Взагалі якби не було можливості накрутити підписників всі б одразу бачили хто є хто, але раз такі можливості є - то і є попит на них. Не знаю чи це достеменно працює - чи справді пости набирають більших показів, а профіль - активності, чи варте воно тих коштів і часу, але признайся чесно - ти це робиш, бо хочеш бути блогером з великою аудиторією чи будеш і далі всіх обсирати, в кого більше 2 000 підписників? 
Не все те золото, що блистить, не кожен талановитий блогер, в кого 15 000 фоловерів.
15. В продовження теми андеграунду - профілі з "натуральними", необробленими фото. Чому? Чому мені жодного разу не трапився блог з необробленими ЯКІСНИМИ фото? Чому це завжди журба зі знимками проти сонця, які зробили наче на мильничку 2003 року? Знову ж таки, якщо це особистий блог - ради бога, але якщо ти стараєшся наростити аудиторію через масфоловінг чи конкурси одних лише текстів буде не досить! Саме тому для нас, бомжів без професійної фотоапаратури, придумали фоторедактори і правило денного світла. Нема чого потім нити, що в топ-блогера 50 000, а в тебе 500 людей. Ти або навчишся обробляти фото, або купиш хоча б сьомий айфон або перестанеш робити вигляд, шо я такий класний, а мене не цінують і не підписуються. 
16. Гівевеї - конкурси, де як в лотереї можна виграти від ручки до машини. Що не кажіть, а я чекаю , коли вийде якийсь закон, який зупинить це безумство. Чому безумство? Тому що навіть якшо ви виграли ті трусєля, на людях, які підписались на розіграш блогер заробить значно більше. І завжди! Завжди безкоштовний сир тільки в мишоловці!
17. Ниючі профілі - "о , сьогодні сонце, як жарко, я так втомилась, бо в школі 5 уроків" або "о, сьогодні дощ, буду пити какао і читати щось про самогубство". НІХТО НЕ ЛЮБИТЬ НИТТЯ!
18. Майже все вищевказане стосується леді в інстаграмі, проте є й чоловічі профілі. Оскільки їх суттєво менше, бо якось мужчини знаходять чим зайнятись поза мережею, то з хлопцями все простіше. В інстаграмі Він або хвалиться м'язами, або машиною, або бабою, або всім у комплексі і чомусь все більше стає профілів хлопців, які фоткають квіточки і кав'ярні з солодкавими підписами "i love you, world". Я не сексист, але ШОЦЕТАКОЄ, залиште це прекрасній статі, будь мужиком, блєать 😂
19. Хто буває тільки в однокласниках? Хто поширює найнепотрібнішу інформацію у фейсбуці? Хто коментує всі твої пости, наче тобі п*ять років? Правильно, наші батьки. Батьки в інстаграмі то шось безмежно кумедне. Ось тобі і натуральні фото, і змістовні підписи, і позначки на брендах... Цікаво як вони сприймають весь цей пафосний брєд. І попробуй не підписатись! Як інакше ти дізнаєшся, що "Сьогодні ми з чоловіком помили пса і поїхали на дачу збирати огірки"? Ось тобі і інформативність, і почерк, так сказать, автора. Обожнюю :)
І десерт. 
20.Єдине, що робить інстаграм джерелом натхнення - професійні фотографи. Дай вам боже здоровля за дійсно якісний контент, цікаві ідеї і незагруженість підписів. 
P.S. Не думайте, що я суцільне зло і собі стібусь з усього, що живе (хоча насправді так і є), я теж жертва інстаграму. Я йду гуляти з думкою - таааак треба одягнути шось інше, бо останні фото були в цих штанах, я трачу по кілька годин в день на стрічку новин, коменти, обробку фото і вигадую пости, які не сяють оригінальністю і тішусь як дитина, коли щось висилають на рекламу. Всі ми люди. З безмежним его і мізерною скромністю. Тому ставте лайк і пишіть в коментарі про кого я не написала в своєму хіт-параді ?))



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в про

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі

1000 і 1 тупий подарунок або як позбутись всіх янголів в серванті

Настя: Я колись подарила пацику на Валентина підвіску, яка розламалась прям в момент вручення. До того всього це був Скорпіон, хоча він за знаком гороскопу Телець. В мене все. 💃 Поки всі перейдуть на wish-списки і перестануть складати статуетки ангеликів на поличці в креденсі в селі, пройде ще не одне століття. Тому сьогодні говоримо про провальні подарунки.  Мої провальні подарунки. Парадоксально, проте за всі роки мене найбільше трафляли мої ж ідеї. Це, скоріш за все, одна з причин, чому в мене не було романтичних стосунків з представниками протилежної статі.  Двічі я потрапляла на ту ж саму фігню: «ми ж друзі, давай не будемо дарувати один одному подарунки на день св. Валентина.» і тепер чому я ненавиджу цей день? та тому, що все ж мене щоразу вітали і дарували квіти і милості, а я була як лох.  ТОП-3 тупих подарунків від мене, які були адресовані мужчинам, від яких я сходила з розуму: 1. пачка цигарок  (не судіть мене, то було майже 10 років тому) 2. футболка, на якій на