Справжня подруга - це твоє альтер-его, в якого в очах твоя самооцінка вище середнього, а ще груди на розмір більші і «да ти кручє всіх його колишніх». Це джерело безкінечних шуток про твої фейли, вінішко в третій ночі і переслідування ворогів в інстаграмі.
Але насправді все значно серйозніше.
Бути подругою відповідально. Бо якщо в світі виникає форс-мажор, апокаліпсис і кінець епохи з маленького «він не подзвонив» часто в цьому фаталіті треба шукати третю зайву, яка так намагалась розправити твої плечі і вселити феміністичні «ох же ж він мудак, та я б на твоєму місці!» або «кидай, він тебе не вартий!», що зруйнувати стосунки виявилось спонтанним рішенням, яке не завжди влучне.
І я не пишу це, щоб сказати що жіночої дружби не існує і всьо падстава, ні.
У вище зазначеній ситуації не можна звинуватити подругу, бо в 90% вона бажає тобі тільки кращого і хоче щоб ти була щаслива. І її дійсно болить, коли ти страждаєш, і хлопець в її очах справді мудак, бо образив тебе.
Вона завжди стане на твою сторону, навіть якщо ти не права, бо то закладено в стандартних налаштуваннях.
Однак це все абстракція, на ділі я досі не знаю що правильно.
З одного боку, я люблю чесність і прямолінійність в людях і тому коли хтось з моїх подруг творить херню - я так і кажу. Я намагаюсь побачити ситуацію з двох сторін і часто встаю на сторону хлопців подруг, бо вважаю що конструктивно оцінити ситуацію і придумати до неї рішення важливіше, ніж говорити те, що хочуть почути. І, здавалося б, в тому є логіка - врівноважувати емоції і говорити відверто. Але ось в чому фішка - я ж то аналізую зі своєї точки зору, виходячи з раніше пережитого досвіду і міркувань, які само собою, суб‘єктивні.
Як висновок: я різка і жостка, не підтримую чужі косяки, так ще й нав‘язую своє бачення, маскуючи його за «ну давай мислити логічно».
З іншого боку, кому як не мені важливо розуміти емоційну сторону стосунків. І для чого ж я як подруга потрібна - як не для обіймів і втішання, коли все навколо рушиться і близька людина залишається єдиним безпечним місцем.
Як часто мені самій не потрібно мудрої поради, а треба лише щоб хтось обійняв і сказав «ти лашара, канєшно, але я тебе люблю всеодно. і взагалі, якщо ти плачеш, то він вже не правий». Подруга це ж та, хто підтримає, навіть якщо весь світ проти.
Висновок моїх недільних міркувань такий - ти можеш підтримувати її починання в кар‘єрі, любити її рідних як своїх, ділити разом нічні розмови про мистецтво і обговорювати спільних знайомих, але ніколи, НІКОЛИ не втручайся в її стосунки.
Це для кожного тому й називається особистим.
Не тому що її праблєми - сама хай розхльобує, а тому що як би там не було - це її досвід, хороший чи паскудний.
Проблеми в стосунках треба в них і вирішувати. Навіть якщо ти скажеш подрузі, що твій хлопець мудак, бо проспав ранок вашої річниці і не купив квіти - нічого не зміниться. Краще кинь тапком в нього (пригадуєте відсилку до минулих статей?))
І кожного разу, коли починаєш рубрику п‘яних порад і філософії на тему «чому ти краща за нього і наскільки він ідіот» або навпаки «та ви ж ідеальна пара, твій тебе хоча б не б‘є:)» кусай себе за язик і голосно додавай «АЛЕ ЦЕ МОЯ ДУМКА, ТОБІ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ».
Але насправді все значно серйозніше.
Бути подругою відповідально. Бо якщо в світі виникає форс-мажор, апокаліпсис і кінець епохи з маленького «він не подзвонив» часто в цьому фаталіті треба шукати третю зайву, яка так намагалась розправити твої плечі і вселити феміністичні «ох же ж він мудак, та я б на твоєму місці!» або «кидай, він тебе не вартий!», що зруйнувати стосунки виявилось спонтанним рішенням, яке не завжди влучне.
І я не пишу це, щоб сказати що жіночої дружби не існує і всьо падстава, ні.
У вище зазначеній ситуації не можна звинуватити подругу, бо в 90% вона бажає тобі тільки кращого і хоче щоб ти була щаслива. І її дійсно болить, коли ти страждаєш, і хлопець в її очах справді мудак, бо образив тебе.
Вона завжди стане на твою сторону, навіть якщо ти не права, бо то закладено в стандартних налаштуваннях.
Однак це все абстракція, на ділі я досі не знаю що правильно.
З одного боку, я люблю чесність і прямолінійність в людях і тому коли хтось з моїх подруг творить херню - я так і кажу. Я намагаюсь побачити ситуацію з двох сторін і часто встаю на сторону хлопців подруг, бо вважаю що конструктивно оцінити ситуацію і придумати до неї рішення важливіше, ніж говорити те, що хочуть почути. І, здавалося б, в тому є логіка - врівноважувати емоції і говорити відверто. Але ось в чому фішка - я ж то аналізую зі своєї точки зору, виходячи з раніше пережитого досвіду і міркувань, які само собою, суб‘єктивні.
Як висновок: я різка і жостка, не підтримую чужі косяки, так ще й нав‘язую своє бачення, маскуючи його за «ну давай мислити логічно».
З іншого боку, кому як не мені важливо розуміти емоційну сторону стосунків. І для чого ж я як подруга потрібна - як не для обіймів і втішання, коли все навколо рушиться і близька людина залишається єдиним безпечним місцем.
Як часто мені самій не потрібно мудрої поради, а треба лише щоб хтось обійняв і сказав «ти лашара, канєшно, але я тебе люблю всеодно. і взагалі, якщо ти плачеш, то він вже не правий». Подруга це ж та, хто підтримає, навіть якщо весь світ проти.
Висновок моїх недільних міркувань такий - ти можеш підтримувати її починання в кар‘єрі, любити її рідних як своїх, ділити разом нічні розмови про мистецтво і обговорювати спільних знайомих, але ніколи, НІКОЛИ не втручайся в її стосунки.
Це для кожного тому й називається особистим.
Не тому що її праблєми - сама хай розхльобує, а тому що як би там не було - це її досвід, хороший чи паскудний.
Проблеми в стосунках треба в них і вирішувати. Навіть якщо ти скажеш подрузі, що твій хлопець мудак, бо проспав ранок вашої річниці і не купив квіти - нічого не зміниться. Краще кинь тапком в нього (пригадуєте відсилку до минулих статей?))
І кожного разу, коли починаєш рубрику п‘яних порад і філософії на тему «чому ти краща за нього і наскільки він ідіот» або навпаки «та ви ж ідеальна пара, твій тебе хоча б не б‘є:)» кусай себе за язик і голосно додавай «АЛЕ ЦЕ МОЯ ДУМКА, ТОБІ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ».
Комментарии
Отправить комментарий