К основному контенту

Жовтий день і психологічна травма:)

Вчорашній день минув під покровительством жовтого кольору. От що роблять з людиною нові жовті шорти і жовтий лак на нігтях. Лаки - це взагалі моє слабке місце. У мене їх надзвичайно багато  - різних кольорів, відтінків і структур, для розпису, блискітки, наклейки... І коли потрібно заспокоїти нерви я просто роблю манікюр. 
Вчора жителі тернополя мали нагоду побачити дві визначні події:
1. Це Я на ринку. 
Чому це визначна подія? Аж ніяк не тому, що я така "пафосна сучка" яка з презирством відноситься до ринків і базарів і не тому, що в мене все є... А тільки тому, що у мене дурна фобія - страх ринків і скупчення людей. По-перше, наші базари - це апогей відсутності логіки.(лАсіни, мНясо, РАСПРАДАЖА, кофточки, макарони з Італії і кожної хвилини інша бабця з молоком-булочками-трубочками.... і це все в такому переліку і порядку.)..Тобто якщо в тебе немає на ринку "своїх людей",які заведуть туди, де потрібно - прощайся з життям - ти помреш від приставучих циган:)).
АЛЕ , не дивлячись на оцю всю мою ненависть і дитячу психологічну травму від м'ясного відділу, я все-таки здійснила над собою зусилля і побувала там. (Юлічка, все заради тебе:)
2. Зліт мотоциклістів.
Я випадково побачила колону мотоциклістів, бо якраз була на зупинці...Але,це було захоплююче, ці всі люди були такі щасливі і безтурботні, що одразу хотілось зупинити якогось симпатичного байкера і "забирай меня скорей, увози за 100 морей и целуй меня везде, 18 мне уже". Але мені 17 і в мене вступ через тиждень.Тому з морями не щастить..і з байкерами теж...
Судячи з величезної кількості салютів, які було чудесно видно з нашого секретного місця, де ми влаштували чергове паті в честь Вовочки і його Ангела, народ вчора святкував як має бути:))
Що ж, усім гарного дня...і пам*ятайте, кожен день - неповторний) Відривайтесь:*


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...