От і закінчився важкий перший тиждень осені..
Стільки вражень: новий колектив, нові викладачі, все нове поруч..
Сьогодні мені дуже сподобалась пара хор-класу . Цікаво дізнаватись про вокал нове... Здається, що займаюсь цим все життя, а , виявляється, ще стільки всього незнаю... Натхненно на душі*
Відбувся мій коронний вихід в люди в нових ботільйонах - слава святим фісташкам - похолодало*
аєа.!
Завтра надіюсь погуляти)).
Добре, що ще не дуже грузять*
На душі краще, ніж вчора. Не дають "унывать" друзі. От і сьогодні вечір має бути багатообіцяючим*
Осінь тішить золотим листям і калабанями, які треба граціозно оминати:) а не так, як я вчора вночі))..
Вчора взагалі класно було. до 18:00 я билась об стіну головою і страждала від депресії, але..
потім, коли ми показували зайчиків і песиків на стіні тінями, було весело*.. Ще й налисник від тьоті Лілі Зазуляк перепав:*От вміє жінка готувати, шо не кажи)
Взагалі мене тепер можна задобрити виключно хавчиком:) Якщо раніше діяли компліменти - то тепер я і сама знаю собі ціну і можу відрізнити, коли людина лестить, а коли говорить щиро.
А тепер, от прихожу з пари - а бабця мені борщику:)Ням-ням)і так добре стає)або, встаю зранку сонна і зла - а мама -бац! - і омлетик:)і "ЖИЗНЬ - МАЛИНА"))
Треба збиратись помаленько. Так зручно, коли забираєш волосся в пучок - себто в дульку:)- ай) хорошо)
Взялась за прочитання Ліни Костенко "Записки самашедшого" і зрозуміла, чому моя матуся її не подужала. Надзвичайно заполітизована і депресивна книжка. Таке враження, що це не Ліна Василівна написала..Але, для загального розвитку - хочу,тому буду помаленько врубуватись -що там і до чого*
Треба конкретно збиратись.
Інакше прийде мій друг-гопнік Петро з бітою - і всьо*
P.S. "-Я не бачила свого хлопця три дні..
- Пфф, а я свою дівчину 16 років!"
( Пєтя вміє мене підтримати*)
( Пєтя вміє мене підтримати*)
Фото: Реклама книги "Пацики" А.Дністрового)). Я і мій корєш Муфасталі*
Комментарии
Отправить комментарий