falola

Користуючись моментом, поки я прокинулась, треба подякувати людям за ці безкінечні вихідні, через які я неможу прийти до тями.:). По-перше, дякую Ксюші за подарунок, за ранок, коли ми все готували, за те, що ми не запанікували, коли прийшли на хату і за те, що вона заспокоювала мене. Ти - неймовірна:* (особливо в тій чорній сукні:) По-друге, яке  ДН без пляцка під назвою Торт. Борденюк, Blossom не тільки красива, але й смачна.) Я буду пам*ятати цей торт все своє життя). По-третє, всім, хто прийшов на наш "скромний прийом". Кожен з вас став частинкою тієї атмосфери, яку ми створили і я з впевненістю можу свідчити, що це був проект-ікс:)) в тернопільських масштабах). Особлива подяка тим, хто зранку залишився з нами прибирати - Мар*яні, Сашку і Саші Сівіцькому низький поклін за пательні:) Ми з Ксюшою благодаримо вас:))(тупа калька з російської "благодарим"))) А тепер найбільша ПОДЯКА, яку тільки можливо висловити - МОЇМ БАТЬКАМ. Не лише за те, що я є, і не лише

Привіт, цей Один Єдиний Лист пишу тобі. З нагоди Двох Розчарувань.  Три дні залишилось до початку.  І в тебе Чотири хвилини, поки триває якась з пісень гурту Placebo. П*ять місяців до літа, якщо рахувати січень. Шосте чуття підказує, що ти проти моїх свідчень. Сім кольорів і жоден не яскравий?. Правильно, тобі потрібно зняти рожеві окуляри. Вісім . Просто число. І нічого більше. Дев*ять кіл пекла потрібно пройти, щоб дістатися раю. Десятину віддай за тих, хто про тебе подбає. Одинадцять друзів, про всяк випадок, якщо о Дванадцятій ночі з тобою щось трапиться. Тринадцять римськими цифрами набий на тілі, щоби не зурочили. І щоб чиїсь очі колись тобі голову не морочили. Дванадцятий рік підсумував одинадцять класів, я так і не вивчила Десять заповідей. і не всі народились у дев*яти сорочках . Вісім. Просто число. І нічого більше. Сім днів будуть тягнутись довше тижня. Абсурдно.Чи не так? Як і те, що в тебе шосте місце в рейтингу У грі, де перемо

Ти думаєш, я занадто...  - Занадто. Жити ТАКОЮ не варто. Жити З такою не варто. а от Вижити варто. Вижити з розуму, за таких обставин, на таких умовах. - Занадто. Я думаю, не варті. Один одного. Лебединої вірності. Теорія ймовірності. - Виживеш. - Виживу. Дві вічності.  

Страшенно мене дратує людська безвідповідальність. Наче дорослі люди, а поводять себе надзвичайно дивно. Дуже мене це бентежить... Але Скарлет О*Хара правильно нашіптує з-під мого хвилювання "Подумаєш про це завтра". Важкий день видався. Так досадно, що аж мої "скупі чоловічі" сльози навертаються. Якщо нічого з того не вийде, то на своє повноліття я закриюсь вдома з тортом і буду оплакувати себе. І ще й тої очікуваної стипендії нема і нема. Страшенно бісить це. Давно мене так не виводили з рівноваги. Потрібно взяти себе в руки і заспокоїтись. Буду дивитись фільм.

Сорочка натурального cotton-у. Колись вона належала моїй мамі, тепер - моя. Я люблю її не лише тому, що вона зручна і широка, а й тому, що на ній - карта мого життя.Поділюсь:  На ній вишито 18 кубиків. У кожному кубику різні квіточки. 6 + 4 + 4 + 2 + 2 . така формула їхньої схожості.  Перші шість - на них намальовано переплетення ниточок, і в утворених квадратиках неправильної форми - цяточки. Нагадує клітини або ще якусь муть, яку я малювала на уроках біології, бо в Марії Петрівни до копіювання хисту не було, а мені треба було халявних оцінок. Отже - 6 квадратиків з клітинами - родина. Мама, тато, сестра і дві бабусі, я -шоста. Але не шістірка.) Наступні чотири квадратики -  в них величезні маргаритки зеленого і білого кольорів. 4 етапи: перший рік в музичній школі №1, шість років в хоровій школі "Зоринці", чотири роки в музичній школі №2 і, нарешті, Інститут мистецтв з факультетом музичного мистецтва. 4 роки становлення мене як музиканта -  4 етапи роботи над

- Бери,ну візьми.. - благала дівчинка з сірими очима і фіолетовими косичками..-  сьогодні акція для постійних мрійників!!  - Ляна, коли ти врешті збагнеш, що я ЙДУ ВІД ТЕБЕ. - Облиш! я тобі тут про серйозні речі - ти можеш придбати в мене небо... - Ляна, Я ЙДУ!- хлопець відчутно дратувався і з кожною хвилиною розумів, що ще вчора ладен був ділити з цією особою навпроти цілий світ, а зараз навіть не розуміє про що вона. Ляна була його "офіційною" дівчиною вже рік, а перед тим вони намагались здолати сором і гордість понад 5 років. Врешті, одного дня він наважився запросити дівчинку погуляти. А вона ж лише цього і чекала.Напевно, він ніколи не забуде першого дотику до її долонь, поцілунок гарячих вуст і хвилювання від першого "наодинці", без друзів, однокурсників, знайомих навколо. Лише вони - і світ.  Так почалось їхнє "вічне кохання", яке саме в цю мить руйнувалось.  - Та навіщо мені стільки того неба? Що я робитиму з ним? - Зліпиш коників з хма