Доброго вечора.
Я вирішила відновити рубрику недільних монологів, бо стільки різнобарвної інформації накопичується за тиждень, що треба якось це розкладати по поличках.
Отже, чим потішив мене минулий тиждень.
1). Фестиваль "Як у нас на Україні".
Приємно вертатись у школу, де тебе ще чекають..
Минуло два роки, а все там змінюється до невпізнання...
Фестиваль був започаткований 4 роки тому і тоді ніхто навіть і не міг подумати, що зі звичайного концерту українських пісень у виконанні шкільного ансамблю він переросте у справді цікавий проект.
Що ж до моєї участі у цьогорічних співах, то мій вклад був наступним:
по-перше, ми з Юрою вперше виступили дуетом на одній сцені. Над Океаном Ельзи ми справді трохи попрацювали і , звісно, були недоліки, але в загальному, як мені видалось зі сцени, публіка прийняла нас на ура.
Відео з концерту ви можете подивитись тут:
http://www.youtube.com/watch?v=v1UBUrqwSsw
Також, традиційно, ансамбль "Самі собою" закривав перший фестивальний день. Цьогорічний виступ був особливим для мене ще й тому, що я ніколи не докладала стільки зусиль.
За тиждень до концерту ми оприділились з піснею. Взяли в роботу "Скажи дівчино" з репертуару "Піккардійської терції" : 4 голоси, а-капелла і модуляція.
Чесно, я дуже тішусь нашим результатом. І хоч до концерту вижило лише три партії, все таки ми молодці. Модуляцію виконали, маракаси звучали і я навіть умудрилась дати нормальну настройку камертоном.)).Хоч Ксюша і думає, що вона десь там помилилась, це все фігня, вона, як і всі дівчатка, просто молодці-холодці). не підвели).
2) Завдяки Колі :* я нарешті подивилась "Властелина колец."(Володаря перстнів).Знаю-знаю, зараз ви всі дружно кидаєтесь тапками в екран зі словами "Як, Фаль, як ти дожила до 18 років і не подивилась такий фільм?!!!".
Але, справді. Ніколи не доходили руки. тим більше якщо справа стосується фільмів - то мене треба змусити або заінтригувати.
Враження ( на випадок, якщо є ще на світі ті, хто такі ж неуки, як я і ще не подивились):
1) пейзажі захоплюють. Нова Зеландія, зелені ліси і засніжені гори - захоплююче.
2) музичний супровід абсолютно аккомпонує сюжету і підкреслює важливі моменти.
3) акторський склад - тут коментарі зайві.кращі з кращих.
4) сюжет - заплутаний та інтригуючий. Не можу дочекатись, коли ми подивимось наступну частину.( цього тижня , правда, Сонечко?)).
Отже, не залишайте себе такої насолоди.
3) Вчора вперше за довгий час вийшла як нормальна людина на район.
"Спартівка, найки і чорна шапка" - всьо було при мені. 2 години вбитого часу в задимленому під*їзді, але хоча б побачила рідні мордашки і писочки, взнала в кого як справи.
4) Не думайте, що я буду зараз писати тут про #євромайдан. Я не патріот і тому не буду зараз, як багато моїх знайомих, кидатись у крайнощі і з плакатами гнати на площу, не знаючи для чого і з якою метою і , головне, результатом. Я б дуже хотіла вірити, що з того щось вийде, але на разі моя байдужість і розчарування цілком очікувані.
Отже, закінчую цей недільний , який плавно перейшов у понеділковий монолог.
Бажаю усім вдалого тижня.
Здійснюйте свої маленькі мрії з найдорожчими і досягайте поставлених цілей з найнадійнішими.
з любов*ю, Олічка.
Я вирішила відновити рубрику недільних монологів, бо стільки різнобарвної інформації накопичується за тиждень, що треба якось це розкладати по поличках.
Отже, чим потішив мене минулий тиждень.
1). Фестиваль "Як у нас на Україні".
Приємно вертатись у школу, де тебе ще чекають..
Минуло два роки, а все там змінюється до невпізнання...
Фестиваль був започаткований 4 роки тому і тоді ніхто навіть і не міг подумати, що зі звичайного концерту українських пісень у виконанні шкільного ансамблю він переросте у справді цікавий проект.
Що ж до моєї участі у цьогорічних співах, то мій вклад був наступним:
по-перше, ми з Юрою вперше виступили дуетом на одній сцені. Над Океаном Ельзи ми справді трохи попрацювали і , звісно, були недоліки, але в загальному, як мені видалось зі сцени, публіка прийняла нас на ура.
Відео з концерту ви можете подивитись тут:
http://www.youtube.com/watch?v=v1UBUrqwSsw
Також, традиційно, ансамбль "Самі собою" закривав перший фестивальний день. Цьогорічний виступ був особливим для мене ще й тому, що я ніколи не докладала стільки зусиль.
За тиждень до концерту ми оприділились з піснею. Взяли в роботу "Скажи дівчино" з репертуару "Піккардійської терції" : 4 голоси, а-капелла і модуляція.
Чесно, я дуже тішусь нашим результатом. І хоч до концерту вижило лише три партії, все таки ми молодці. Модуляцію виконали, маракаси звучали і я навіть умудрилась дати нормальну настройку камертоном.)).Хоч Ксюша і думає, що вона десь там помилилась, це все фігня, вона, як і всі дівчатка, просто молодці-холодці). не підвели).
2) Завдяки Колі :* я нарешті подивилась "Властелина колец."(Володаря перстнів).Знаю-знаю, зараз ви всі дружно кидаєтесь тапками в екран зі словами "Як, Фаль, як ти дожила до 18 років і не подивилась такий фільм?!!!".
Але, справді. Ніколи не доходили руки. тим більше якщо справа стосується фільмів - то мене треба змусити або заінтригувати.
Враження ( на випадок, якщо є ще на світі ті, хто такі ж неуки, як я і ще не подивились):
1) пейзажі захоплюють. Нова Зеландія, зелені ліси і засніжені гори - захоплююче.
2) музичний супровід абсолютно аккомпонує сюжету і підкреслює важливі моменти.
3) акторський склад - тут коментарі зайві.кращі з кращих.
4) сюжет - заплутаний та інтригуючий. Не можу дочекатись, коли ми подивимось наступну частину.( цього тижня , правда, Сонечко?)).
Отже, не залишайте себе такої насолоди.
3) Вчора вперше за довгий час вийшла як нормальна людина на район.
"Спартівка, найки і чорна шапка" - всьо було при мені. 2 години вбитого часу в задимленому під*їзді, але хоча б побачила рідні мордашки і писочки, взнала в кого як справи.
4) Не думайте, що я буду зараз писати тут про #євромайдан. Я не патріот і тому не буду зараз, як багато моїх знайомих, кидатись у крайнощі і з плакатами гнати на площу, не знаючи для чого і з якою метою і , головне, результатом. Я б дуже хотіла вірити, що з того щось вийде, але на разі моя байдужість і розчарування цілком очікувані.
Отже, закінчую цей недільний , який плавно перейшов у понеділковий монолог.
Бажаю усім вдалого тижня.
Здійснюйте свої маленькі мрії з найдорожчими і досягайте поставлених цілей з найнадійнішими.
з любов*ю, Олічка.
Комментарии
Отправить комментарий