falola

Останній тиждень вересня  окрім жовтого листя і раптового похолодання, приніс тернополянам практично одну з ключових події мистецького року - XII Всеукраїнський фестиваль "Тернопільські театральні вечори. Дебют" Починаючи з 24 вересня щовечора на сходах  театру ім. Т.Г. Шевченка майорять яскраві вечірні сукні, костюми, високі підбори і відомі постаті. Весь арт-бомонд зібрався з усіх довколишніх кав'ярень, галерей, залишив свої майстерні і домівки аби торкнутись до прекрасного. Починаючи від мера і закінчуючи вільними поетами, музиканти, актори, художники і просто люди, яким імпонує сцена, усі вони очікували цього тижня побачити щось свіже і натхненне. Чомусь усі попередні роки я залишалась осторонь цієї ейфорії, та цього року вирішила відвідати бодай одну виставу. Білети взяла заздалегідь і якраз на першу виставу "Кураж" не випадково, а хоча б тому, що мої дівчатка на ІНЯЗі якраз недавно вивчали цю п'єсу Бертольда Брехта.    Якщо хо

Це відчуття, коли дощить,  Ludovico Einaudi  перебирає клавіші  і мовчить голос в голові. Такого вересня не побажаєш ворогу і не розділиш з другом.  Таким вереснем катувати або  приносити в жертву. Це не осінні теплі полудні, це крижані вечори. Це не каштан під ногами, це будильник на світанок. Це не зонтик, який переливається барвами, це чай в термочашці. Вересень болить під ребрами і насміхаючись каже: "Це лише початок". А мені вже ніде сховатись. Не пам*ятаю на якому етапі останніх тижнів залишилась моя справді щира посмішка...  Автоматично виконую поставлені цілі, з ранку до вечора беземоційний стан і список справ, які потрібно втілити протягом заданого проміжку часу. Календар з кожним днем старішає. Вкривається зморшками жовтого листя. Скоро на скронях з*явиться сивина перших морозів. А ще зовсім недавно у ньому обводили маркером день відпустки. Він вже на схилі літ, його час неодмінно пройде. І байдуже, які пейзажі чи релігійні свята на ньому з

твоє фото, життя, магістралі нерозібрані речі у сумці я б хотіла прокинутись зранку і хоча б бути в тебе на думці і хоча б впасти в твої обійми на секунду, на дотик, на подих на вікні помирають знов квіти це напевно насправді вже осінь. 05.09.2014