К основному контенту

Мистецька Україна

Привіт, хомячата.
Розпочався новий тиждень і ви собі зараз, сидячи з кружкою чаю і по вуха загорнувшись в покривала можете трохи відпочити від сесії, роботи чи інших буденних справ.
Я вам розкажу, як то класно жити в Тернополі і випадково потрапляти у найбільш творчі тусовки.

Неділя. моє Таняшко запросили виступати від імені Street Spiving на творчому вечорі "Мистецька Україна". Шо то таке, з чим його їсти і чи варто їсти взагалі ні я, ні Таня, ні купа народу, яких ми покликали з собою - не знали.
Але тепер пояснюю:
Ідею проведення такого літературного вечора висунула молодіжна організація "ФРІ". До дня писемності України арт-галерея Бункермуз прийняла до себе і поетів, і поеток, і музикантів і просто креативних людей. 
Ми прийшли перед самим виступом коханих Bugs Bunnу, які сьогодні виконували акустичну програму...
Я обожнюю. Обожнюю їхній шедевр - пісню про Тернопіль.
Я готова слухати її нескінченно довго.Дякую вам, зайченята. Ви, як завжди, навіть не на висоті - ви на вершині!)

Щодо людей пера, то для мене було приємністю ознайомитись із зовсім юними, але такими самобутніми митцями студії "Сім герц". Вони молодці, бо я, наприклад, не наважуюсь читати свої вірші вголос - це наче роздягатись на площі. Не лише на мене "Сім герц" справили враження... окрім багато чисельної публіки (занадто багато чисельної як на таке маленьке приміщення)... Посеред виступу Юрія Вітяка до нас завітав скрипаль. Мужчина почав чуттєво торкатись струн і в синтезі з поезією по шкірі побігли мурашки. Він зіграв ще кілька імпровізацій і захоплено покинув зал.. Величезний знак запитання завис у повітрі....
Як виявилось, скрипаль  - це не хтось, а Сергій Охрімчук - полістильовий віртуоз, який відомий усій Україні і закордоном. Свого часу він співпрацював з такими гуртами як Океан Ельзи, Воплі Відоплясова, Божичі, Руслана..
Але це ми дізнались потім)).
А тим часом линули рядки...часом тривожні, часом пронизливі, але завжди щирі.

Закінчилась імпреза довгоочікуваним виступом моєї малечі з двох хлопаків)). Атмосфера вуличних співів передалась залу - і не чути було хто голосніше співає - ті, хто на сцені чи ті, хто в залі. 
Здавалось , то ніколи не закінчиться... 


Такі вечори, безперечно, надихають.
Не настільки, щоб починати понеділок в 06:00, але я змогла. Змогла пережити цей довжелезний день.
Здоров, вівторок, як ся маєш?

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...