К основному контенту

Закриття осіннього сезону, сесії та інші контрасти творчого життя.

Нарешті.
Нарешті я можу спокійно зібратись з думками.
Цей запис буде таким собі олдскульним з тих часів, коли тато казав : "Шо ти тільки п'янки описуєш". 
На початок я вирішила поставити фотографію, яку моя Таня назвала: "Так ніби тобі 53 роки".




День 1.
Вівторок
"Осінній маскарад"
Цей день мені однозначно запам'ятається насамперед виконанням Бумбоксу з геніальним Сергійком Сілаковим. 
І закулісним селфісетом з акторами. 
Завершили то все дійство за роллами в "Ясуші" з Ксюшою. Ше була Іра з її партнером Пашою, які підкорили серця факультету мистецтв своїм бальним майстер-класом.




День 2.
Середа
День, коли я побачила один з кращих, а можливо і найкращий фільм в житті.
Фільм, після якого неможливо зв'язати докупи і двох слів. Фільм, після якого застигає час і неможливо зосередитись.
Фільм, яких захопить вас з першої секунди і після трьох годин ви будете ще сидіти з відкритим ротом від здивування.
"Інтерстелар".
Рекомендую, нав'язую і благаю переглянути!!!



День 3.
Четвер
В залі педагогічної нашої бурси коханої мав відбутись концерт, присвячений річниці "Майдану". Ми всі готувались, особливо Алінка Любая, яка навіть з температурою прийшла.
Але концерт так і не відбувся. І Маргарита запросила мене на екзамен першого курсу кафедри театрального мистецтва. Я не знала, що це таке буде і справді - це було щось шалене.
Дивна суміш хореографії, фізичних навантажень, вокалу, декламації і акторського шарму цих, на разі початківців, які лише пів року вливаються в цей творчий світ. Я приємно здивована і дещо шокована. Вправи, які вони так просто виконували, я не змогла б навіть повторити.
Маргарита Василишин - спонсор моїх нестандартних відкриттів стосовно театру.





День 4.
П'ятниця повинна була стати спокійним днем закриття сесії і останнього екзамену.
Але спонтанність- наше друге ім'я. (іронія). 
Отут то і відбулась генеральна репетиція суботи.
Все почалось з мартіні "За закриття сесії". Але сидіти в Файному і попивати напиток леді це навіть для нас занадто. Тому як каже Ксюша - "Нема пива - нема Ксюші". Потім ми як в старі добрі часи пройшлись до озера, на Сніжану сніжив сніг і ми проводили дослідження чи замерз вже став чи ні, кидаючи у воду камінці.
Коротше , катамарани не працювали, тож прийшлось йти в Козу на коктейль.
Ох, ці бабські вечори і розмови про вічне - про сильну половину людства.
Ніщо так не розслабляє після важкого місяця науки.



День 5.
Субота.
Екватор - то таке студенське свято, коли ви вже відстраждали 2,5 роки і ще стільки само лишилось, то чому б не викинути 300 грн на п'янку.
Насправді, то просто привід гарно одягнутись, смачно повечеряти і потанцювати в ресторані.
Ресторан "Орфей" - кухня 5+, обслуговування  5+, музика 5+ і звичайно моя група, яка в цей вечір була дружньою як ніколи. 





Вечір видався справді розкішним і треба було на тому і завершити, але Ксюша забрала мене в "Алюр".
Ніколи не любила нічні клуби, "і навіщо", спитаєте ви, мене туди понесло. Але коли це екватор, ви задоволені своїм зовнішнім виглядом і вважаєте, що ваш стан задовільний "Ех а чому б і не поїхати, один раз живем, 20 років, а ше не була в Алюрі, бла-бла,всі йдуть, давай, кароче" Окей.
Отже, двері відчиняє швейцар, на вході модельної зовнішності дівчатка і охоронці, за 50 грн вам поставлять печатку, яка світиться під ультрафіолетом і тримаючись за оббиті тканиною стіни (де поручні?!) ви поринете у "найкращу атмосферу найкращого клубу найкращого міста". Вже через 10 хв я думала як би пошвидше вшитись. чому?
по-перше, музика. Дно - це не дзідзьо, як я думала - це музика в Алюрі. Ладно, на вкус и цвет всяке буває, але ж.
по-друге, мс. "Найкращий діджей, найкраща публіка" і так далі, але коли він почав хвалити світлотехніка того закладу....шоб шо?
по-третє, весь цей псевдо-пафос. Ти сідаєш за замовлений попередньо столик, обираєш напої від 40 грн за 50 мл, трясешся під ті абсолютно позбавлені смаку ритми і думаєш про людей, яких ти тут зустрів. Продавчині, студентки, вчительки - люди, які важко працюють, щоб потім витратити половину своєї місячної зарплатні за одну ніч.
Щось я не доганяю цей шарм і коштовність.
Як висновок, нам там було надзвичайно весело




Я зрозуміла, що молодь в Тернополі поділяється на дві категорії: арт-тусовка, яка не вилазить з виставок, концертів молодих гуртів, театру і філармонії і всі решта, які тусуються в клубах. Слава Аллаху, що життя зводить мене переважно з першою половиною.
Їм, чудовим і неординарним я і передаю вітання з побажаннями найприємнішого початку зими, нехай наші вечори в старій добрій "Козі" чи деінде і надалі будуть такими затишними і приємними.
Обіймаю всіх міцно-міцно і дякую за цей тиждень!!!
Ось вам фотографія з підготовки до імпрези:)


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...

Мужчини не мовчать

Як приручити мужика під одним дахом 2.0 Ми думаємо, що знаємо їх на 100%, що прораховуємо кожен крок вперед і пояснюємо всі вчинки, але після цієї статті я зрозуміла, що мало знати мужчин - потрібно ще й вміти використовувати ці знання.  Хотіли відповідь чоловіків? Вмощуйтесь зручніше, вони постарались. Глава І Кордони або Його полиця  В кожного мужчини є Його Свята Недоторканна Територія, на яку не дай Бог покласти бодай погляд. То може бути гараж, поличка у ванній, чи робочий стіл або ж ящик з інструментами, навіть шуфляда з шкарпетками. Правило перше і єдине - не чіпай. Не чіпай, навіть якщо долоні чухаються від цікавості, не чіпай, якщо тобі раптом знадобилась викрутка, не чіпай навіть в страшному сні, НІКОЛИ. І не прибирай там. Він сам потім з любов‘ю в очах протре кожну дрібничку і окине все поглядом Володаря.  Володька:   Моя любима малишечка - це святе! Ненавиджу, коли "женщина с которой я живу" мацає її своїми руками. Не розумію, нафіга їй бави...

FallStyle October'2016

Я вважаю, що в році є 2 найкрасивіших місяці - квітень і жовтень. Що той, що той за рахунок дерев змінює місто в неповторну красу і надихає кожного, навіть найзануднішого скептика. Істотам також хочеться якось вирізнитись і зробити ранковий вихід з дому якнайменш болісним:) Поняття не маю, що в таких випадках мотивує чоловіків, а нас, справжніх леді (чи не вперше вживаю це словосполучення на свій рахунок), єдино втішає можливість пройтись по місту в новому, осінньому образі. Отож, осінній FallStyle !!! 1. Телефон я тримаю в руках 80% дня, тому він мусить виглядати як і власниця:)) На цей чехол можна залипати цілий день, бо блискітки рухаються і плавають. Замовляли на алі, що значно економніше, аніж купувати тут. 2. Наступний пункт це ремарочка до попередньої статті - догляд за обличчям. Завжди думала, що сироватки - це для бабусь, в крайньому разі для матусь, а виявляється це жахлива помилка! Коли наношу  вранці сироватку SPA від Oriflame і через 20 хв кр...