Я не знаю, що ви робили минулого літа, проте я впевнена, що знаю де ви були на Великодні свята...
Можна проспати і не піти до церкви, можна не ходити по всій родині і не пробувати всюди холодець з хроном, можна не розмальовувати писанки, але...
але якщо доля занесла тебе в село, то від клубу тобі нема куди подітись.
Клуб - то не якась тобі убога Бомба на Дружбі з її голими студентками тнпу і тнеу і вічними арабами, то тобі не DJ i MC, не "Голуба лагуна" і "Секс на пляжі" і тим більше не кальян між диванами на манюній тумбочці.
Клуб - то все найкраще і найжахливіше в житті села.
Отже. Вечір обливного понеділка 23:00. Я на території закладу мертвою хваткою вчіпилась в руку коханого і спостерігаю як з багажніка колєга дістає 6-літровий бутль і там десь літр всім-зрозумілої-речовини. Десь з глибини ночі з'являється Діма і пригощає нас зимним шашликом.
Врємя действовать.
Тусовка прямує за Христиною, яка на 10см підборах. І тут перший неоспоримий факт дискотеки в клубі: всі леді на підборах до кінця. Нема різниці чи ноги вже відпали, чи алкоголь "проситься назовні" - леді залишається такою до кінця. Чесно кажучи, таких обцасів я навіть на випускному зі школи не бачила. Дуже багато високих каблуків і дуже багато стразів. Відповідно я вже відчувала себе лохом в своїх шкіряних чобітках з абсолютно плоскою підошвою. хоча Звичайно, десь в глибині душі мене грів той факт, шо я єдина вийду звідси без мозолів і набряків.
Не встигла ЗавКлубом намалювати мені трикутничок на вході ( маркер не змився по сей день), як ми переступили двері залу і нас одразу підхопив танцюючий хоровод. В мене жодних ідей яким чином я опинилась без куртки, без Миколи і без сумки. Це дещо шокувало мене і пізніше я, знайшовши єдину тверезу людину - Пашу, залишила на нього і сумку, і куртку, і Миколу.
Далі творилось щось хаотичне. Кожних три хвилини всі зривались в шаленому ритмі танцю, але в мене крутилась голова від Полькофобії. Другий атрибут дійсно крутєйшої дискотеки - жива музика. Вуйко мав ямаху, програвач на міні-диски і папку з акордами. І він був мужнім. Безмежно мужнім.
З часом дівки почали втомлюватись і всідатись навколо танцполу і де-не-де стали проявлятись інопланетні істоти. На вигляд їм було років 15-16, ріст 167. вага 43-45. Не гострих обтянутих плечиках пташенят висіли гігантські, може ше дідові, піджаки кольору фольги. Ці істоти з надзвичайно великими зрачками мали перед собою одну важливу ціль - не впасти. Не впасти на дівок, шо сиділи, на колєг, шо продовжували дригатись, на підлогу, на сцену, Не впасти. І не впісятись. Бо стид і срам.
Інколи, коли Миколи не було поруч і я сиділа з дєвками, на нас навалювались хлопи з тупими жартами і то було дійсно сумно.
Але загалом атмосфера кишіла радістю, українськими народними піснями і перегаром.
Закінчилось то свято вдома з колєгами і коліжанками на підборах пляцками, кавою і самогонкою дуже пізно вночі, чи то пак, рано вранці.. Занавес.
І не кажіть, що у вас було по-іншому.
Можна проспати і не піти до церкви, можна не ходити по всій родині і не пробувати всюди холодець з хроном, можна не розмальовувати писанки, але...
але якщо доля занесла тебе в село, то від клубу тобі нема куди подітись.
Клуб - то не якась тобі убога Бомба на Дружбі з її голими студентками тнпу і тнеу і вічними арабами, то тобі не DJ i MC, не "Голуба лагуна" і "Секс на пляжі" і тим більше не кальян між диванами на манюній тумбочці.
Клуб - то все найкраще і найжахливіше в житті села.
Отже. Вечір обливного понеділка 23:00. Я на території закладу мертвою хваткою вчіпилась в руку коханого і спостерігаю як з багажніка колєга дістає 6-літровий бутль і там десь літр всім-зрозумілої-речовини. Десь з глибини ночі з'являється Діма і пригощає нас зимним шашликом.
Врємя действовать.
Тусовка прямує за Христиною, яка на 10см підборах. І тут перший неоспоримий факт дискотеки в клубі: всі леді на підборах до кінця. Нема різниці чи ноги вже відпали, чи алкоголь "проситься назовні" - леді залишається такою до кінця. Чесно кажучи, таких обцасів я навіть на випускному зі школи не бачила. Дуже багато високих каблуків і дуже багато стразів. Відповідно я вже відчувала себе лохом в своїх шкіряних чобітках з абсолютно плоскою підошвою. хоча Звичайно, десь в глибині душі мене грів той факт, шо я єдина вийду звідси без мозолів і набряків.
Не встигла ЗавКлубом намалювати мені трикутничок на вході ( маркер не змився по сей день), як ми переступили двері залу і нас одразу підхопив танцюючий хоровод. В мене жодних ідей яким чином я опинилась без куртки, без Миколи і без сумки. Це дещо шокувало мене і пізніше я, знайшовши єдину тверезу людину - Пашу, залишила на нього і сумку, і куртку, і Миколу.
Далі творилось щось хаотичне. Кожних три хвилини всі зривались в шаленому ритмі танцю, але в мене крутилась голова від Полькофобії. Другий атрибут дійсно крутєйшої дискотеки - жива музика. Вуйко мав ямаху, програвач на міні-диски і папку з акордами. І він був мужнім. Безмежно мужнім.
З часом дівки почали втомлюватись і всідатись навколо танцполу і де-не-де стали проявлятись інопланетні істоти. На вигляд їм було років 15-16, ріст 167. вага 43-45. Не гострих обтянутих плечиках пташенят висіли гігантські, може ше дідові, піджаки кольору фольги. Ці істоти з надзвичайно великими зрачками мали перед собою одну важливу ціль - не впасти. Не впасти на дівок, шо сиділи, на колєг, шо продовжували дригатись, на підлогу, на сцену, Не впасти. І не впісятись. Бо стид і срам.
Інколи, коли Миколи не було поруч і я сиділа з дєвками, на нас навалювались хлопи з тупими жартами і то було дійсно сумно.
Але загалом атмосфера кишіла радістю, українськими народними піснями і перегаром.
Закінчилось то свято вдома з колєгами і коліжанками на підборах пляцками, кавою і самогонкою дуже пізно вночі, чи то пак, рано вранці.. Занавес.
І не кажіть, що у вас було по-іншому.
Комментарии
Отправить комментарий