Як ми з хором їздили в Польщу на Міжнародний конкурс.

Три дні в Польщі. Нотатник з телефону.

Свєта стояла в шортах, я - в шоці, і капав на голову дощ. Ми були в Любліні. Покоцані, як дворові пси після спання в автобусі, невмиті і тільки злегка причесані. Минула ніч здавалась занадто довгою.. Мамин пиріг з яблуками, Лариса Дмитрівна з желейними хробачками і поляки, які шманали наші торби на кордоні. Ми їхали на конкурс, повні амбіцій і канапок.

***

Доба в дорозі завжди навантажує дивними примхами: хтось думає де ше докупити фляжку по дорозі, хтось - шо би то ше таке з'їсти, комусь не дають спокою зелені штани з вітрини, до якої вже нема змоги повернутись, ну а мене трафляють мої ноги. Занадто довгі для автобусу Neoplan , їх як не поскладай - всеодно затерпають, і взагалі, абсолютно не практичні в транспортуванні кінцівки.

***

Найкраще, що трапилось зі мною цього травня - це Люблін. Місто, де сама назва натякає. Ми закохались в нього з першої сходинки до замку і останнього шматочка бруківки. Уявіть собі відреставрований, практично без автомобілів, стерильно-чистий Львів. То от це - Люблін. Навіть не знаю, коли мені востаннє хотілось фоткати щосекунди будь-яку архітектуру. Тут я не випускала телефон з рук. Не дивлячись на вітер, зимність, пом'яті обличчя і зародження смальцю на волоссі, то була розкішна година Любліну. Випадково ми натрапили на старовинну базиліку - католики, звісно, незрівнянні в оздобленні своїх храмів. На кілька секунд перехопило подих. Пізніше ми знайшли і музичний храм- магазин з красивими продавцями, вуличного музиканта і театр ім. Ганса Крістіана Андерсена. Мені до вподоби польське слово sztuki [штукі] - мистецтво. Отакий і Люблін - мистецька штучка, яка вабить і закохує, або краще - вЛюбляє.

З самого ранку репетиції, збори, макіяжі... Дівчата прасували хлопцям штани на кант, хлопці потирали руки в очікуванні пост-концертної забави, викладачі намагались упорядкувати той хаос. .. Виступали ми у філармонії, позаду якої знаходився чудовий парк і зоопарк. Зубр, сови, вовки і лебеді і ще багато всього іншого живого. Після фотосесії ми нарешті зайняли своє місце на сцені. Коли в жюрі сидять такі визначні композитори як Ромулд Твардовський, Леся Дичко і не менш відомі особистості, то хвилювання ще важче стримати. Втім, ми гідно представили честь університету і були задоволені своїм виступом. Белосток таке чисте і акуратне місто, що навіть ходити по ньому якось страшно.

III

Будь яка цікава історія починається з "вийшов за хлібом".

Отож вийшли ми з SweetЛаною з самого ранку, ненафарбовані, туди і назад в Biedronka (всім відома мережа магазинів). Супермаркет знаходився за 100м від готелю, тому крім грошей і телефону ми навіть нічого не брали.

Треба мати щастя приїхати в Польщу і потрапити на католицькі Зелені свята. Я знала, що поляки ревно слідують традиціям, але!! В радіусі 2 км ми не знайшли (УВАГА) ні одного відкритого магазину. І тоді ми набрались мужності і пішки пішли з околиці в центр. Через 40 хв ми знайшли перший відкритий маркет, але спортивний інтерес переміг і так ми розпочали найпрекраснішу прогулянку Белстоком.

Найкраще про все, що ми відчули передають фотографії. А коли ми зайшли в костьол - від звуку органу розчулились до сліз. Напевно кульмінацією подорожі став медичний університет - неймовірної архітектури будівля.

Звичайно, ми знайшли магазин, закупили смаколики рідним і тоді вирішили спробувати скористатись громадським транспортом. Ідея здавалась геніальною, поки ми не почали їхати вздовж незнайомих вулиць. Але ми не втрачали оптимізму і доїхали до кінцевої зупинки. Зрозумівши, що втрачати нічого, а от часу взагалі впритик - я ( не вперше за день) увімкнула і засередила всі свої знання польської і звернулась до водія маршутки. Він сказав пройти прямо 100 м і тоді все зрозуміємо. Отже, через 100 м була наша приготельна Biedronka !!!

Таким чином ми встигли зібрати речі, скупитись і ще й пообідати.

Далі почалось хвилювання, адже у філармонії нас чекали результати конкурсу. Спочатку всі колективи зібрали в залі і зведений хор виконав Gaude Mater Polonia . А тоді категорія за категорією почали оголошувати місця.

Хорова капелла "Освіта" Тернопільського національного педагогічного в категорії Навчальні колективи отримала Друге Місце, а також вельми схвальний відгук від жюрі, зокрема від Лесі Дичко.

Після прогулянки в скверику ми спокійно виступили на Гала Концерті і отримали задоволення від морозива.

Ноги гуділи, голова втомлено пульсувала, але натхнення не зникало.

Організатори запросили всі колективи на святковий бенкет і коли ми зайшли в зал, то подумали "О, так гарно, точно буде бенкет". Але нє. Сир, ковбаски, хліб і чай - то є все, чим нас пригостили.

Захотілось ще більше додому. І от - пісні, ігри, шум і сміх - ми в автобусі. Потративши останні злоті на шоколад на заправці додому ставало все ближче... І кожен в голові підводив підсумки і думав про те, як круто, яка цікава подорож, скільки вражень і хто чекає вдома: рідні, кохані і... Сесія.