Осінь нам потрібна бодай для того, аби закутатись в покривало, випити чаю і почитати.
Що може бути ліпше, ніж зануритись у вигадану історію і таким чином абсолютно абстрагуватись від проблем та негараздів.
Давно я не писала рецензії, тому вирішила сьогодні. Раз всі проігнорували попередній пост і не захотіли взяти участь в конкурсі і отримати подарунки, то дуля з маком - ваш десерт.
А тим часом.
Цього місяця я прочитала "Інферно" Дена Брауна - для любителів історичних триллерів. Напружений сюжет, навколо якого дуже багато Європи та мистецтва. Здається, американці сприймають красу європейської архітектури зовсім по-іншому, ніж ми. Нас вона не шокує так, як їх. Тому і описи Браун зробив дуже детальні. Їх навіть більше. ніж сюжету, тому враження в мене змішані. Раніше я бачила фільми по Брауну "Код да Вінчі" та "Ангели і демони", звичайно у фільмах архітектура очевидна, тому не забирає на себе всю увагу, хіба що він писав спеціально заради пам'яток культури??
Також мій список прочитаних книг поповнив Деніел Кіз і його "Квіти для Елджернона". І тепер це одна з моїх улюблених книг. в ній розповідається про Чарлі Гордона - відсталого чоловіка, якого завдяки медицині виліковують. Поки читала цей роман - і сплакалась, і сміялась і роздумувала на тему людського ідіотизму і жорстокості. Раджу прочитати всім, бо такі книги роблять нас трішечки добрішими і відкривають очі на світ.
Такою ж чуттєвою, але значно вражаючою була книга К. Гласс "Будь моєю мамою". Один мій дуже близький друг вже не перший рік змушував мене її прочитати. Але знаєте, чим більше радять, тим більше впадло. І даремно, бо книга - шок. По-перше, вона на реальних подіях, по-друге, дуже важка і драматична. І все ж доводить - любов і турбота лікує найглибші рани.
І от нарешті зараз я читаю другу частину "Маленьких жінок".
Як казав Джої з т\с "Друзі" - "А ці жінки, вони дуже маленькі?"
Першу частину татусь подарував мені на день ангела 2 роки тому, ще тоді мені страшенно полюбилась історія про чотирьох сестричок. Луїза М. Олкот створила диво роман про дружбу, терпіння, талант, кохання, взаємопідтримку і біль.
На недавньому Форумі видавців у Львові я довго ходила і думала, яку ж книгу придбати і коли випадково побачила "Маленькі жінки 2" дуже втішилась, адже їх не так просто знайти.
Крім книг, я нарешті послухала новий альбом Христини Соловій "Жива вода" (2015) - дуже раджу, це дійсно вода - цілюща і бурхлива. Я очікувала, що там буде забагато Вакарчука, але насправді, Славко лише доповнив чарівний тембр Христини характерними аранжуваннями.
І як серіальний маніяк, я звісно продовжую час від часу підсідати на цей страшний наркотик, який забирає весь час. Цього місяця - це "Аббатство Даунтон" - культовий британський серіал, який захоплює з другої серії. Початок ХХ ст., мій улюблений період в історії, тому серіал вабить не лише сюжетом, а й естетикою і реалістичністю.
Тішимось, що це осінь, люди. Коли ще можна безпричинно не вилазити з хати?
Що може бути ліпше, ніж зануритись у вигадану історію і таким чином абсолютно абстрагуватись від проблем та негараздів.
Давно я не писала рецензії, тому вирішила сьогодні.
А тим часом.
Цього місяця я прочитала "Інферно" Дена Брауна - для любителів історичних триллерів. Напружений сюжет, навколо якого дуже багато Європи та мистецтва. Здається, американці сприймають красу європейської архітектури зовсім по-іншому, ніж ми. Нас вона не шокує так, як їх. Тому і описи Браун зробив дуже детальні. Їх навіть більше. ніж сюжету, тому враження в мене змішані. Раніше я бачила фільми по Брауну "Код да Вінчі" та "Ангели і демони", звичайно у фільмах архітектура очевидна, тому не забирає на себе всю увагу, хіба що він писав спеціально заради пам'яток культури??
Також мій список прочитаних книг поповнив Деніел Кіз і його "Квіти для Елджернона". І тепер це одна з моїх улюблених книг. в ній розповідається про Чарлі Гордона - відсталого чоловіка, якого завдяки медицині виліковують. Поки читала цей роман - і сплакалась, і сміялась і роздумувала на тему людського ідіотизму і жорстокості. Раджу прочитати всім, бо такі книги роблять нас трішечки добрішими і відкривають очі на світ.
Такою ж чуттєвою, але значно вражаючою була книга К. Гласс "Будь моєю мамою". Один мій дуже близький друг вже не перший рік змушував мене її прочитати. Але знаєте, чим більше радять, тим більше впадло. І даремно, бо книга - шок. По-перше, вона на реальних подіях, по-друге, дуже важка і драматична. І все ж доводить - любов і турбота лікує найглибші рани.
І от нарешті зараз я читаю другу частину "Маленьких жінок".
Як казав Джої з т\с "Друзі" - "А ці жінки, вони дуже маленькі?"
Першу частину татусь подарував мені на день ангела 2 роки тому, ще тоді мені страшенно полюбилась історія про чотирьох сестричок. Луїза М. Олкот створила диво роман про дружбу, терпіння, талант, кохання, взаємопідтримку і біль.
На недавньому Форумі видавців у Львові я довго ходила і думала, яку ж книгу придбати і коли випадково побачила "Маленькі жінки 2" дуже втішилась, адже їх не так просто знайти.
Крім книг, я нарешті послухала новий альбом Христини Соловій "Жива вода" (2015) - дуже раджу, це дійсно вода - цілюща і бурхлива. Я очікувала, що там буде забагато Вакарчука, але насправді, Славко лише доповнив чарівний тембр Христини характерними аранжуваннями.
І як серіальний маніяк, я звісно продовжую час від часу підсідати на цей страшний наркотик, який забирає весь час. Цього місяця - це "Аббатство Даунтон" - культовий британський серіал, який захоплює з другої серії. Початок ХХ ст., мій улюблений період в історії, тому серіал вабить не лише сюжетом, а й естетикою і реалістичністю.
Тішимось, що це осінь, люди. Коли ще можна безпричинно не вилазити з хати?
Комментарии
Отправить комментарий