falola

Васьмоє марта - чи не найбільш суперечливе свято в нашій країні. Одні вважають його "послєвкусієм СССР", інші - приводом до привітань рідних і дорогих леді. І хоч це Міжнародний Жіночий День, найбільше з цього приводу ниють, як завжди, чоловіки. Вчора, переглядаючи свій інстаграм, який рясно майорів "тюльпанинами" (як каже Сніжана) і підсніжниками, я натрапила на фото знайомого з підписом "Хто святкує - того вітаю, хто не святкує - того поважаю". І тут, як то кажуть, мене понесло... Давайте, розберемся: Причини поважати того, хто не святкує це свято можуть бути різні: 1) "Радянщина". ВОПШЕТО (улюблене обросійщення слова "взагалі") свято походить з Німеччини і означало перш за все, День прав жінок , які відчайдушно боролись за рівні права і антисексизм. По-друге, 8 березня - не тому, що 8 березня 1917 в Росії пройшла жіноча демонстрація, ні-ні. Справа в тому, що в 1908 того ж 8 березня в США відбулась демонстрація, на яку вийшли

- Пане шофер, візьмете дітей до 11 школи? Ми оплатимо проїзд. Дітей виявилось близько 30, з вигляду 1-2 клас. Вони насипались у маршрутку наче кольоровий M&M's  і верещали цілу дорогу з центру.  Верещали так, наче їх надкушує Ганнібал Лектор, наче під їхніми ногами протікає лава, наче їх мучить біла гарячка. Бухий пенсіонер з останнього крісла крізь зуби сипав прокльони, дівчатка-студентки ледве тримались на ногах, поки їх зносила хвиля дітей, шофер, скоріш за все, молився, а я втиснулась в крісло і обіймала сумку з ноутбуком з однією надією - не стати жертвою цих милих монстрів. Коли ж нарешті настала зупинка "11 школа" і маршрутка опустіла - бабці перехрестились, молодь знов одягла навушники і Земля почала крутитись в звичному темпі. До мого уроку в 3-Б залишалось менше 30 хвилин і жах проймав все більше. В кожного з вчителів є своя тактика, так само ми, студенти-практиканти намагаємось знайти свій підхід до тридцяти маленьких ЧУДОвиськ. Хтось обир