без назви

Вона йшла до тебе крізь тисячі голосінь,
крізь зливи, крізь спеку, крізь вікна чужі
і повз двері
Сміялась, коли ти сахався,
молилась, звичайно, тобі
і мовчки чекала,
втупившись в потріскані стелі
Летіла до тебе, у потягах мерзнувши в ноги,
повзла на колінах, на ліктях, а часом і на спині,
терпіла усіх твоїх пасій, повій і потворних
цілуючих потопельниць в солоній воді
її не спинили б ні хвилі, ні кораблі,
ні танки, ні списи, ні крики птахів й перехожих,
вона йшла до тебе завжди і понад усіх,
допоки одного ранку не вийшла геть. 
зовсім.

16.06.16