К основному контенту

Жадан, Собаки, Фото, Поезія і все найкраще.

Кожному з нас треба десь набиратись сил, черпати натхнення і підійматись духом.
Минулого року такий вечір був під іншим ракурсом і з іншим настроєм. Але я точно буду згадувати цей концерт зимовими вечорами, бо Жадан і Собаки - це межа божевільного панку і глибоко-пронизливих текстів.
Неможливо розповідати про захід, який потрібно відчути і побачити вживу.
Просто скажу, що такі дні роблять життя значно яскравішим, а зустрічі з такими людьми окриляють.
Залишу вам тут поезію Жадана і мої фотки з ним :)
В останній вечір осені.

наведені нижче рядки я обвела олівцем в збірці "Господь симпатизує аутсайдерам", то уривки і цілісні твори,  якщо захочете познайомитись ближче - можу дати почитати:)

***

Навіть коли будеш висіти між рей,
навіть коли тебе волочитиме океанським дном,
завжди пам'ятай, що за кожними із дверей
хтось на тебе чекає з надією та вином!»





***

Ось знову я пишу про неї,
розповідаю про балкони
та її домашні розмови.


Ось я згадую, що вона
ховала від мене,
що зберігала між сторінок
антологій усіх тих проклятих поетів,
котрі старанно псували
нам життя.


«Минулого літа, — говорила вона, —
сталося щось із моїм серцем.
Воно почало дрейфувати, мов корабель,
команда якого померла
від лихоманки.


Рухалось углибині мого дихання,
підхоплене течією,
атаковане акулами.


Я йому говорила:
серце, серце, жодні вітрила й канати
не допоможуть тобі.
Сузір’я висять надто високо,
аби можна було знайти дорогу.
Серце, серце,
забагато чоловіків
наймалось у твої команди,
забагато їх сходило в британських портах,
гублячи душі
зеленими слізьми алкоголю».


Так і я —
згадую її литки, за які готовий
був битись до крові,
і повторюю за нею:
серце, серце,
хворе на лихоманку,
одужуй скоріше,
йди на поправку,
ще стільки пекучої любові чекає на нас,
ще стільки прекрасних трагедій
приховано від нас у відкритому морі.
Серце, серце,
мені так радісно слухати,
як ти б'єшся,
схоже на лисицю — пійману,
але не приручену.



***
Вона любить ходити босоніж і спати на животі,
щоби краще чути, як нафта рухається під землею,
як народжуються дерева в темряві й пустоті
і вода, підіймаючись, перетікає просто під нею.


Вона знає в цьому місті адреси всіх прохідних дворів
і маршрути квартирних злодіїв між підвалами та дахами,
вона вміє ловити повітряних зміїв і дирижаблі без якорів
з вуличними вартовими й повітряними пастухами.


І кожен підліток хотів би впіймати її за плече,
знаючи, що вона все одно втече,
ловлячи лише рештки її тепла,
не вірячи, що вона справді тут щойно була.


І кожен убивця проводжає її крізь пітьму,
з надією, що вона буде снитись йому,
з певністю, що вона забуде його ім'я,
не розуміючи,
ким їй насправді
доводжусь я.


Тому що вона любить гріти долоні в сховах чужих кишень,
і знає кожного контролера в нічних трамваях,
і вітається з ними щоразу для того лишень,
аби порушити їхню самотність, що до ранку триває.


Адже кожен загублений контролер,
прикутий до власних страхів, мов до галер,
роздає безнадійно квитки, дивиться у вікно —
де вона, ця пасажирка, якій все одно,


на якій зупинці сходити у пітьму,
за яку нещасну любов жаліти себе саму,
за якими втратами шкодувати, за якими ні,
якими саме словами розповідати все це мені.



Найбільші великомученики - ті, що
виймали тобі скалки з дитячої долоні.


Я ж знаю, як вигасає вогонь у жіночому голосі.
Я сам носив усю цю отруту в своїх кишенях.
Але навіть тепер в мене є ще стільки ніжності й злості,
що я міг би підіймати з могил повішених і прокажених.


Що ти будеш згадувати про ці часи?
Адже пам'ять змиває всі голоси,
адже пам'ять не пам'ятає жодних імен, жодних назв,
але ти все одно собі згадуй, згадуй про кожного з нас.


Згадуй про нашу закоханість у твоє лице,
навіть якщо тобі це не подобалось — згадуй про це,
навіть якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб,
навіть якщо не сумнівалась у марності наших спроб,


навіть якщо не зможеш згадати наших імен
і якщо тебе завжди дратував колір наших знамен,
мова наших освідчень,

біографії наших святих,
кількість у наших будинках зброї, вина і книг.


Згадуй усе, що ми писали тобі в листах,
згадуй, скільки нас полягло в чужих містах,
згадуй, скільки з нас зламалося й продалось,
згадуй хоча б між іншим, хоча б когось.


Згадуй, як ми ловили твої слова,
згадуй наші поразки й наші дива,
нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи,
носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи.


Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні.
Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині.
Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак —
скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так.



Адже кожен нормальний поет
може спинити своїми словами
будь-яку кровотечу.

***
Завжди повертатись на ці пагорби й ріки,
де при брамах стоять митарі й охоронці.
Євангелісти в церквах тут мають такі темні лики,
ніби цілими днями збирають виноград на сонці.


Чоловіки тут носять на собі стільки золота,
що смерті незручно забирати їх із собою.
А жінок уночі торкає чорна гризота,
і вони малюють очі фарбою голубою.


Діти тут змалку вивчають такі небезпечні ремесла,
що, виростаючи, так і лишаються безробітними.
Кожна війна для них як манна небесна,
і загиблих героїв завжди прикрашають квітами.


Фури з Півдня ввозять до міста заразу.
Опівночі жебраки підраховують втрати.
І все, що мені випадає кожного разу, —
всіх пам'ятати й завжди сюди повертатись.


Говорити собі:
ось осінь — ще не помітна.
Ось вечірні дерева, мов полкові знамена.
Ось її темний будинок, ось її вікна.
Можливо, вона чекає.
Можливо, навіть на мене.


Оця красуня на фото вище автор всіх попередніх знимок. 
Моя чарівна та безмежно талановита Надійка Ротман. 

Всім щасливої зими:)

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...

Мужчини не мовчать

Як приручити мужика під одним дахом 2.0 Ми думаємо, що знаємо їх на 100%, що прораховуємо кожен крок вперед і пояснюємо всі вчинки, але після цієї статті я зрозуміла, що мало знати мужчин - потрібно ще й вміти використовувати ці знання.  Хотіли відповідь чоловіків? Вмощуйтесь зручніше, вони постарались. Глава І Кордони або Його полиця  В кожного мужчини є Його Свята Недоторканна Територія, на яку не дай Бог покласти бодай погляд. То може бути гараж, поличка у ванній, чи робочий стіл або ж ящик з інструментами, навіть шуфляда з шкарпетками. Правило перше і єдине - не чіпай. Не чіпай, навіть якщо долоні чухаються від цікавості, не чіпай, якщо тобі раптом знадобилась викрутка, не чіпай навіть в страшному сні, НІКОЛИ. І не прибирай там. Він сам потім з любов‘ю в очах протре кожну дрібничку і окине все поглядом Володаря.  Володька:   Моя любима малишечка - це святе! Ненавиджу, коли "женщина с которой я живу" мацає її своїми руками. Не розумію, нафіга їй бави...

FallStyle October'2016

Я вважаю, що в році є 2 найкрасивіших місяці - квітень і жовтень. Що той, що той за рахунок дерев змінює місто в неповторну красу і надихає кожного, навіть найзануднішого скептика. Істотам також хочеться якось вирізнитись і зробити ранковий вихід з дому якнайменш болісним:) Поняття не маю, що в таких випадках мотивує чоловіків, а нас, справжніх леді (чи не вперше вживаю це словосполучення на свій рахунок), єдино втішає можливість пройтись по місту в новому, осінньому образі. Отож, осінній FallStyle !!! 1. Телефон я тримаю в руках 80% дня, тому він мусить виглядати як і власниця:)) На цей чехол можна залипати цілий день, бо блискітки рухаються і плавають. Замовляли на алі, що значно економніше, аніж купувати тут. 2. Наступний пункт це ремарочка до попередньої статті - догляд за обличчям. Завжди думала, що сироватки - це для бабусь, в крайньому разі для матусь, а виявляється це жахлива помилка! Коли наношу  вранці сироватку SPA від Oriflame і через 20 хв кр...