К основному контенту

Ukrainian Оля in Poland

Дуже весело сміятись з наших туристів закордоном, якщо цей турист не твоє відображення у дзеркалі. Отож пропоную вашій увазі "як Оля виживає в Польщі".
Найперше, що відрізняє мене серед туристів - недоречний одяг. Цього разу - світла куртка молочного кольору. Жінко, шо з тобов?! Ти ж їдеш 9 годин!!! Ти ж сунеш поміж цьотків з торбами, які вже закупили всі ковбаси "б'єдронки "(мережа супермаркетів). І не дивлячись на весь довколишній бруд чим я то всьо заляпаю? Правильно - тоналкою. Бо якогось милого я їду з тонною косметики не лише в портфелі, але і на писку. 
І то однаково, шо через 4 дні мені навіть брови буде впадло вищипати, їду я як Гордість України і тягну за собою валізу.
А що ж в ній? Звісно у валізі в мене речі, які я не одягну, бо буду ходити в 3 речах з 13. Моє улюблене то брати величезне запасне взуття. І байдуже, що це ж потім його всюди за собою тягати. 
Наступне, що завжди йде не так як в людей - їжа. Оскільки варити яйця і робити канапки то не моє навіть на кухні, то чому б не купити шось в дорогу. Тут Оля звичайно візьме батончики кіндерів і з першої секунди буде думати чи можна вже починати їх талувати в себе. Ну і цього разу я взагалі перевершила саму себе - купила пачку сухариків 7days такі кругленькі з максимально яскравим запахом бекону на все купе і аж потім згадала, що з брекетами мені не можна нічого хрумкого. 
І третє, що вказує на мою здатність подорожувати - дислексія. Я і українською з незнайомими людьми спілкуюсь як каліч, то з поляками все йде ще на 100500 рівнів печальніше. Причому я ж розумію практично все і поки складаю в голові слова для відповіді обов'язково вимовлю щось не так. Так з'являється "пшипрОшам" замість "пшипрАшам" або "дзєнь добжий" замість "дзінь добри". А то ви ще не чули як я говорила англійською з турком😂
І останнє, що демонструє Україну в мені: це закупи.
За тиждень до поїздки я вже починаю писати список. Причому це практично все продукти. Наче в нас нема того сиру чи "берлінок"(вершкові сердельки), шоколадок " ріттер спорт" і ще щось настільки ж беззмістовне. 
І я буду їхати назад на 5 торбів більше, ніж до того, як Справжня Галицька Пані.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...