К основному контенту

Ніч була нічна, або дружбівські пригоди бамівських тьолочок..

Цитуючи людину з якою я провела всю минулу ніч, "НІЧ БУЛА НІЧНА"!

Я познайомилась з кращими представницями Ксюшиної групи і мені було з ними цікаво))
Так почався фатальний вечір..
Після посиденьок при свічках, ми викликали дві машини під хату і "уєхалі тарчать" в Бомбу.
Як ви всі знаєте, Бомба - головний бичатнік Тернополя. Там рідко можна зустріти адекватних людей в адекватному стані. Але у цей прекрасний вечір це було те, що треба:)
всі були розмальовані і це було смішно...
За тих пів години, які ми з Ксюхою провели в цьому чудовому, інтелегентному закладі ми встигли хіба що сфоткатись...)))
Далі зустрілись зі старими друзями та знайомими, які в свою чергу нас познайомили зі своїми знайомими...коротше, як воно буває на БАМі , шо всі всіх знають - так воно і на Дружбі.
Я б розказала, що ще цікавого з нами трапилось, але, на жаль, ці спогади дуже туманні...)
Один тільки факт: завдяки моїй акторській майстерності та обоянию мого супутника мене пропустили в Клубнічку з пропуском з Бомби. Тому є таке відчуття, наче я всемогутня))!
Нічна ніч продовжувалась і в 05:17 ми нарешті опинились вдома. Зразу відрубались. 
Будильник будив разів 5 точно і все безуспішно.. Та здійснивши героїчний вчинок -себто потрапивши на пари в унівєр я провела наааайдовший день.. 
І коли я в 18:00 вийшла звідти - я зрозуміла, що прийду додому і помру.
Але я все-таки зайшла сюди, щоб заспокоїти совість і зараз буду дивитись серіал *___*
***
P.S. Сьогодні моя сумка вражала своїм змістом - чого там тільки не було:
одяг з дискотеки, зошити з історії, зубна щітка, туш, нотна папка, маленька сумочка, блокнот, жуйка, гаманець, блиск, салфетки...і ще купа різного потрібного непотребу)
***
Слава AIR-MAXам, бо якби не вони - я б не пережила цілу добу на ногах.)
***
Ось вам наше пафосне фото:*



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...