К основному контенту

Тільки особливі повертаються.

І раптом ти знаходиш книгу, яку читала декілька років тому..
Потерта, з закладкою, обмальована олівцем там, де ти знайшла себе, виділила у цитати.. На якійсь сторінці досі червоняста пляма від полуничного варення, яке до сьогодні найсмачніше.. А ось і надірвана титульна, яка постраждала під час подорожі в сумці. Читаєш фразу і розумієш - ця книга колись додала тобі чимало: сил і сумнівів, посмішок і сліз, мудрості та відчаю... Ти раділа і страждала разом з нею. Ти відчувала кожен подих автора і кожну репліку героя... Ти жила нею. Цією книгою.

***
Одного ранку ти прокидаєшся від повідомлення "Скучив.."
І не можеш повірити..
Адже воно від людини, яка , як ти думала, вже назавжди зникла з твого життя, залишивши по собі стільки спогадів...
Одне слово, а скільки всього перевернулось всередині.
Адже це той, з ким зв*язано стільки посмішок, приємних моментів, які змушували засинати з телефоном далеко за північ...
Це той, хто був близьким другом і той, хто вірив в тебе.
А ти.. 
А ти просто одного дня придумала собі стільки дурниць і знищила, зруйнувала такі, здавалось, міцні стосунки.
Скільки разів ти шкодувала про це?
Скільки разів ти писала все нові й нові повідомлення, та не відправляла?
Скільки разів ти мріяла повернути дружбу, яка була надійною опорою в надзвичайно безнадійних ситуаціях?
Скільки разів ти ненавиділа свою гордість і безглуздість, адже саме твоя вина..тож  визнай це!
Скільки ночей ти зустрічалась з його поглядом уві сні і скільки хвилин проводила на його сторінці, щоб впевнитись - з ним все добре.
І ось тепер, він, мудріший з вас обох, написав..
Що відповісти?
Як передати ту лавину емоцій, що роз*ятрила душу??
Попросити пробачення? Та наскільки воно доцільне і влучне у цьому випадку?
Не знаєш, сумніваєшся, боїшся..
Адже декілька років ця людина була одною з найцікавіших твоїх книг, що колись додала тобі чимало: сил і сумнівів, посмішок і сліз, мудрості та відчаю... Ти раділа і страждала разом з ним.  Ти жила ним. Цим другом.

Дякую.За те, що і за сотні кілометрів ти знову поруч.



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...