В такі дні, як сьогоднішній мені особливо приємно думати про тебе.
Коли я, склавши лотоса, сиджу на кухні і вдихаю аромат маминого пирога з яблук, коли в руках у мене чорний, улюблений, чай.
Тоді я уявляю, як через кілька років ти сидітимеш поруч і обійматимеш за плечі.
Хоча ні, ми будемо не тут.
Не на кухні, і не в місті, і точно не в Україні.
Ми будемо дивитись якісь жахи, бо для мелодрам ми ще надто молоді.
Будемо їсти пиріг, спечений вже моїми , зараз недолугими і лінивими:), руками. Будемо пити чай, заварений тобою.
І радіти... Кажуть, люди створені один для одного, якщо їм весело разом.
Ніколи не знаю, чому я так вірю в це.
Вірю, що нас не роз*єднають ні кілометри, ні місяці, ні люди, ні сварки, ні жодні інші катаклізми.
20:00. на дворі нарешті досі сонячно.
і тепло.
закриваю ноутбук.
без нього думати про тебе значно краще.
Комментарии
Отправить комментарий