К основному контенту

Шляпа-паті.). Підсумок:)

Можливо, хтось зараз чекає поки закінчиться дощ, хтось чекає в черзі в магазині, а хтось на маршрутку...але 10 людей точно чекають мій звіт про останню party. :)

Отже, почну з того, що це був дощовий день і всі, хто телефонував, питали з надією: "Оль, може не їдем нині?". Але я була непідкупна і не вислуховувала жодних заперечень. Зібравши всі клунки, і скупивши пів "Калини" ми вирушили:).
По приїзду в Петрики найперше було втілено в життя канапки.).. І тут не обійшлось без фотки Саші в стилі "Я і хавчик". 
До вечора команда була у повному складі і шашлики було знищено практично одразу:). Але і крім того було повно їдла, тому ніхто не жалівся:).. Чесно, я не пам*ятаю, що ми робили до пів шостої ранку, окрім того, що грали в "Показуху" (Путін був шикарний) і Мафію. Мафія у Петриках, Каліфорнії, Маямі, Амстердамі і Чикаго:)... потім якийсь час ми розповідали страшні історії від яких Тьома боявся стояти надворі:)).. 
Хочу відмітити у номінації "Фешн із май профешн" Юлю і Пєтю. Такого растаманчика і гопнічка було важко не помітити, а це феєричне перевтілення гопніка на Катю Осадчу і взагалі годі перевершити.)
У номінації "Мастер-Шеф Пекельна кухня" хочу відмітити Вову і його "Огнєнні бараболі")).
У "Танцювальних боях " думаю варто виділити Ксюшу, бо її шалені танці супроводжували тусовку і початку і до кінця:))
Взагалі, у підсумку хочу назвати цю вечірку , використовуючи улюблене слово Тьоми, ШЛЯПА-party:)... 
Було класно, тому що були майже всі найближчі, хоча кількох людей не вистачало..
Що ж. Через місяць - повторний заїзд. Не розслабляємся:)



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...