К основному контенту

Погода для светера, блогу і латте.

Привіт, мої диваки:)
Відколи розпочалось навчання  - все шкереберть, тому я щаслива тим, що настала нарешті п*ятниця і в мене є хвилинка на такі приємнощі.
Знаєте, сьогодні мій улюблений день. і справа не в тому, що я проспала фізкультуру і прогуляла лекцію з психології, і не в тому, що бабуся напекла печива... сьогодні Friday 13.
Традиційно, я завжди виділяю це свято з-поміж інших днів.
І сьогодні, я сподіваюсь, обов*язково станеться щось магічне або хоча б неочікуване.

Взагалі, за останніх 2 тижні нічого особливо не сталось, крім того, що у мене з*явилось декілька нових предметів і декілька нових знайомих. Бути другокурсником цікаво і "пафосно")). Немає ніяких страхів і всі уже знайомі. Будні мої осінні... Листя брунатне, помада теракотова ( так! в мене нарешті з*явилась помада і це добровільно)), навушники працюють і близько 3 годин в день я проводжу в маршрутках. Дещо не вистачає часу на друзів, але вони теж дуже зайняті... Можу чесно заявити, що сезон кав*ярень і теплого покривала офіційно відкрито!)

Можу сміливо вам порадити нову класну фішку Тернополя: арт-кафе "Мамонт".
Там покищо досить вузьке меню, зате є шафа з книгами на стелі, хеппі-арт на стінах і затишна атмосфера. мене потішили офіціанти і канапа при вході. та що тут розказувати - самі спробуйте:))
ось вам і ідея на вихідні.
А мене очікують семінарські завдання з української мови, англійської і 13 завдань з психології.

Якщо вам стане нудно сидіти на підвіконнику і пити несквік у цей вечір - послухайте новий хіт від Катерини Перрової - Roar . Достойна пісенька.

А ще вітаю усіх програмістів з професійним святом:)

На разі, це все , що я хотіла вам повідомити.
Цілую-обіймаю і тицяю вилкою в око.
Ваш крейзі-едвайзер, бамівський гопнік і заступник старости групи,
дівчинка з сонним фейсом.)).


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...