Лист в 2010-тий. і експозиція моїх ранніх( і єдиних) шедеврів

Є сотні причин, чому класно мати молодшу сестру\брата. Починаючи з дитячих підстав і жорстокості, бійок і обзивалок і закінчуючи нічними душевними розмовами до 5 ранку. Коли в тебе є така істота - якою б жахливою людиною ти не був, все одно для малечі ти мусиш бути прикладом і зразком. Воно ж бо повторює все-все-все - починаючи від чіпсів і закінчуючи вагомими рішеннями щодо майбутньої професії чи особистих рис характеру.
Мені пощастило мати одразу двох сестер. Одна старша з якою можна обговорити серіал "Секс і місто", кинути їй на оцінювання нову сукню і обговорити "радості" життя з мужчинами. Для мене вона зразок стилю і жіночності. Пам'ятаю, як в дитинстві побачила в неї парфуми від Наомі Кембелл. То був шок, я ж Наомі бачила тільки в журналі "Мадемуазель" і це був справді вищий пілотаж! Аліна передала мені свою колекцію ляльок Барбі, любов до яскравих кольорів і пристрасть до серіалів.
Таня - молодша і то вже я їй передаю "мудрість поколінь". Хоча в свої 15 вона краще за мене знає історію музичної культури, тонкощі макіяжу і нові програми до гаджетів. Коли я дивлюсь на неї, то завжди порівнюю її і себе в тому віці. Вона - успішна, приваблива, харизматична і впевнена в собі. За нею завжди черга прихильників і вдвічі більше лайків під авою. Ще вона бере на 4 ноти вище мого діапазону і взагалі - Таня краща майже у всьому. Це і логічно.
Бо хто була я в 15??
Закомплексований підліток з величезною проблемою реалізації себе і особистого життя.
2010. Я щойно переросла емо-стайл і перестала ходити в довгій чорній спідниці з рожевим фатіном, але ще не переросла чорні стрілки олівцем на нижніх повіках і ношу сумку з двадцятьма значками. Найбільше я люблю змальовувати в блокнот аніме з мікроскопічного екрану Sony Ericsson k510i , носити кеди і читати Сутінки.Сага. 2010 - я вперше закохуюсь і роблю безліч дурнуватих вчинків, в тому числі - починаю писати вірші і оповідання. Я вважаю себе оригінальною і креативною - тому пишу російською (добре, що хоч грамотно). Здається - всього лиш 5 років, але зараз мені хочеться підійти до тієї дівчинки, потрусити її за плечі і сказати :"Чувіха, будь нормальною! Ти кльова, в тебе все буде добре - ти знайдеш свою половинку і готуватимеш для нього кожного дня вечерю, ти не поправишся ні на см з 9 класу, хоча твої подружки ще ого-го як:) особливо ті, які зараз змушують тебе відчувати себе нікчемою. Не переживай, справжня подруга з якою тобі буде завжди добре скоро лежатиме біля тебе вночі на століку в дворі, а ще ти побачиш і відчуєш стільки неймовірних речей! Твої оповідання публікуватимуть інтернет-видання і в 20 ти будеш мати татуювання на нозі. З 9 класу в тебе залишиться тільки кілька людей, зате якими ви будете близькими!Просто заспокойся і менше сиди на підвіконнику в дощ!" (да-да. і таке було).
Сьогодні Танічка подзвонила до мене і запиталась поради в особистому. Я звичайно нагрузила її по повній (напевно я буду страшенно строгою матусею) і скоріш за все легше їй не стало, але за цілий день я обдумала от що:
в 15 років ти приймаєш дуже багато рішень, які здаються вагомими і основоположними чогось нового і надважливого. Кожен день дає тобі вибір - чи вивчити нову арію, чи таємно випити дешевого вина, подивитись фільм чи поїхати з батьками на вікенд, почати стосунки з хлопчиком, який страшенно подобається чи гуляти допізна і потім отримувати по повній...
Фішка в тому, що вже в 20, буквально через 5 років ти зрозумієш, що прийняті рішення щодо батьків і освіти, інтересів і самореалізації мали сенс і допомогли знайти себе, що з друзів залишаться лише найкращі і найпотрібніші, а от будь які фейли з особами протилежної статі викликатимуть виключно сміх над собою. То чи варто так перейматись?:)

P.S. Додаю речові докази свого непутящого 2010-го.
Цікаво якими ми будемо ще через 5 років?