я, Володька і Галицька Дефіляда

Ви помічали, що вечір п'ятниці влітку якийсь не такий особливий, як в будь яку іншу пору року?.По-перше, сам вечір триває зазвичай довше, бо аж до десятої ще світло, по-друге вихідні влітку це або дача, або ще якісь виїзди, які і так не передбачають сну до обіду, а тому субота ніяк не стане спасінням, якщо в п'ятницю собі "дати жАру". От і в мене не було грандіозних планів. Ми з Володьком (так і вимовляти) з'їздили туди і назад в Підгороднє і спонтанний вихідний вирішили осяяти прогулянкою на Галицьку Дефіляду 2015. Отож, до вашої уваги 4 причини не провтикати ці вихідні, а зайти в парк Т. Шевченка.
1. Смачна кухня. Бункер, Самогонна ресторація, Рандеву, День і ніч...та багато інших презентують свої шедеври української кухні. Ми , звісно, завітали в Чумацький Шлях, де нас нагодували смачною (за словами Володьки, я не пробувала) грибною юшкою і вареничками.
Ціни всюди досить нормальні (не такі як були на Вуличному Ринку).

2. Майстер Класи з різних крутих ремесел. Ми, правда, не потрапили на жоден. Але в програмі вони є, значить є шанс навчитись чомусь кльовому. Можливо, завтра нам більше пощастить. І буде шанс направити свої дві ліві в адекватне русло.

3. Зустрічі. Тернопіль є Тернопіль. Тут ніколи не вийдеш за хлібом в халаті, бо в будь-якому випадку зустрінеш вчительку молодших класів, медсестру, колишнього і бабцю сусіда.
Йдем ми, йдем..і тут хтось мене спонтанно кличе. Дивлюсь, а це бронзова лялічка-дівчинка. Думаю "Ну от, дожились. Треба менше серіалів, менше!!!". На щастя, виявилось, що це не шизофренія і манія переслідування, а дівчинка- лялічка ніхто інший як фіолетова Анічка, моя однокласниця. Зробивши з нею мільйон фоток, ми ще й зустріли Олю Грабовську і Катю Іванчук. От тобі і Тернопіль.

4. Фото. Кожна ресторація намагається привернути увагу своєю фішкою. Хтось чіпляє кіз, хтось садить поміж сіном чумака, хтось козацького робота... От і знадобився мій новенький монопод. Багато-багато-багато фоток!!!...