К основному контенту

Чому всі весни починаються на осінь?

Всі мої весни починались чомусь на осінь. (с) невідомий автор, але за цитату дякую Анастасії

Листопад врівноважено вкорочує собі віку, і я зловила себе на думці, що скоріш за все, не встигну  впасти в традиційну осінню депресію. Що само по собі вже мало не привід їй піддатись.
Наскільки ж змінюється наше життя, коли приходять сімейні обов'язки?
Усі двадцять років свого життя я завше знаходила пару тижнів серед жовтолистої пори аби поринути в депресивну музику Земфіри, перечитати Жадана і вдосталь пографоманити.
Це був своєрідний звичай - писати осінні вірші і палко страждати за недоступним (з різних причин) коханням.

Ця осінь минула так раптово, що я навіть не встигла взути осінні чобітки, а через тиждень вже обіцяють перший сніг.  Щось з меланхолії та ностальгії за минулим все ж залишилось і проростає моментами, коли вмикаю стару пісеньку, або знаходжу забуті давно фото. Є таке дуже банальне припущення, що саме осінь - пора кохання. Гадаю, що для кохання не буває пори - йому не потрібні жодні часові рамки або ж спеціальні прикмети. Втім, чомусь мені завжди щастило закохуватись саме зараз. І впевнена, що я не одна така.

Після попереднього речення два дні тому я замислилась - а й справді, в яку пору дівчата найбільш вразливі до протилежної статі?
І зробила опитування.
Результати були очікуваними, проте зовсім неоднозначними. Я опитала 30 представниць надії та розкоші людства віком від 15 до 50 років і в результаті виявилось таке:
Більшість з нас все ж потрапляють під гіпноз пожовклого листя, зонтиків і відсутності тепла, а тому так відчайдушно намагаються знайти когось, хто зігріє долоньки, пригостить теплим какао і загорне в клітинковий плед.
І як же окриляє те почуття навіть в найпаскудніший дощовий день, одразу стає байдуже на все, окрім об'єкту симпатії. 
Хоч опитування було анонімне, я не можу не процитувати Мар'яну : Чому осінь? - " бо погода в неадекваті - холодно, вітер дує, дощ лиє, а ви стоїте такі під деревом і вже ноги примерзають і легкий натяк на ангіну і запалення легень, але ніяк неможливо відірватися від людини і сказати до завтра." 
Але закоханість не завжди супроводжується прогулянками під вечірніми ліхтарями, часто це досить не взаємна історія. І тоді все як по фен-шую: безмежний сум, багатогодинне вивчення соціальної діяльності в інстаграмчику, ціла епоха мелодрам і Бумбоксу. Думаю, жінкам властиво набирати вагу на зиму виключно через "втішаючі" кексики і цукерки "з прикрого жалю до себе".
Але ось минає останній місяць осені, а я ще влізаю в дверний отвір. 
Все через обов'язки, які ти береш на себе в той момент, коли позаду перша осінь поцілунків в парку, друга осінь в дзвінках опівночі і третю ви спостерігаєте з одного вікна. 
Земфіра змінюється на фоновий радіо-рокс, поки готується вечеря, Жадан змінюється переглядом "Друзів" на плечі коханого, а вірші не пишуться взагалі. 
Скільки з нас були поетами в 15 і скільки залишилось зараз? 
Колись осінь асоціювалась з шкільною формою, далі з сесією, а тепер це робота і попрасовані сорочки. 
З одного боку, дуже важливо знаходити час на свій внутрішній світ, на реалізацію своїх духовних бажань, на вдосконалення Людини, яка формується під впливом сумних або піднесених емоцій та переживань. Коли я недавно писала свій список прочитаних книг, то помітила, що більшість з них прочитані в період першої закоханості. Невже, це і був підлітковий максималізм і я нарешті можу говорити про нього у минулому часі. Лише восени в 17 я могла ввечері кидати все і зриватись в інший кінець міста, щоб посидіти в закинутому дворі з бляшанкою чогось слабоалкогольного, зате із зовсім не слабкими амбіціями і надіями щодо того, хто сидів поруч. В 17 закохуватись було цікавіше - в тому завжди була драма і якийсь суїцидальний відтінок. 
З іншого, буквально через кілька років все стає на свої місця і фізично немає часу на сидіння в сльозах над книгою, в якій головний герой майже такий, як твій головний герой. "Большая любовь" втрачає драматизм і всі інтернет-тести доводять, що "ваше кохання досягло емоційної стабільності і ви знаєте, чого очікувати від партнера".
Спочатку мене дуже засмучувала така різка зміна життєвого ритму, проте зараз я розумію, що саме цього ми всі і прагнемо в ідеалі. І на Жаданчика я сьогодні біжу безпосередньо на концерт :)


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в про

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі

1000 і 1 тупий подарунок або як позбутись всіх янголів в серванті

Настя: Я колись подарила пацику на Валентина підвіску, яка розламалась прям в момент вручення. До того всього це був Скорпіон, хоча він за знаком гороскопу Телець. В мене все. 💃 Поки всі перейдуть на wish-списки і перестануть складати статуетки ангеликів на поличці в креденсі в селі, пройде ще не одне століття. Тому сьогодні говоримо про провальні подарунки.  Мої провальні подарунки. Парадоксально, проте за всі роки мене найбільше трафляли мої ж ідеї. Це, скоріш за все, одна з причин, чому в мене не було романтичних стосунків з представниками протилежної статі.  Двічі я потрапляла на ту ж саму фігню: «ми ж друзі, давай не будемо дарувати один одному подарунки на день св. Валентина.» і тепер чому я ненавиджу цей день? та тому, що все ж мене щоразу вітали і дарували квіти і милості, а я була як лох.  ТОП-3 тупих подарунків від мене, які були адресовані мужчинам, від яких я сходила з розуму: 1. пачка цигарок  (не судіть мене, то було майже 10 років тому) 2. футболка, на якій на