falola

Кожен з нас мріє стати кимось коли виросте. Космонавтом? Вченим? Мафіозі? Лікарем? Художником? Не складно здогадатись ким хотіла стати я. Музика з'явилась у моєму житті мабуть ще з молоком матері, тому що в кожного з моїх родичів є "ген" музичного слуху та голосу. Мама завжди хотіла, аби донечки навчались чомусь жіночному, вдома був інструмент і тому, як тільки мені виповнилось 4-5 років - я пішла в музичну  осягати це мистецтво. Я не пам'ятаю скільки уроків відбулось 1-2?5? Мама краще знає, але тут оголосили набір в хорову школу "Зоринка" і якимось чудом 5-річна Оля пройшла. Це не просто "гурток" чи "клуб", щоб сплавити туди своє дитя і най сі вчит. Це елітна установа в сенсі інтелектуального і етикетного виховання. Можна порівняти з школами благородних дівчат хіба що. 6 років я вивчала сольфеджіо, вокал, страждала над фортепіано - мабуть, це було найважче і найбільше пишалась своєю участю у хорі. Справа в тому, що в системі навчання ц

Якби я вміла писати інтригуючі зав'язки і драматичні кульмінації, я б вже давно написала роман, проте я не вмію і тому пишу так, як говорю. Починаю цикл недільних діалогів з теми дитинства. Тому що будь-які "генільні уми" починались з болота на побитих колінах і морозива за 50 коп. Вмощуйтесь затишніше. *** Садочок. В дитинстві він був тільки як назва фруктового соку, бо виховував мене двір.  Мама каже, що в садіку я була 2 місяці максимум і це було дуже сумно. Як на єдиному фото з цієї держ-установи. До речі, штучні квіти терпіти не можу по сей день. А ось про двір є що розповісти. Змальовую картину: через все подвір'я дев'ятиповерхівки несеться компанія хлопчисьок - хтось на ровері, хтось на роліках і хвостиком за ними: кругленька, червона як буряк, дівчинка на самокаті. *** Або інший епізод. Всі хлопці залізли на дерево і граються в космічний корабель і знову ж таки товстенька дівчинка сидить на найвищій гіляці і малює по дереву зеленою фарбою &qu

Реанімація для рубрики "Недільні монологи" розпочинається прямо зараз;) Зазвичай я писала її, коли якась тема не давала спати, або надмірна кількість небесних жартів в крові. Але останнім часом не було нічого такого епічного.  Євробачення ? - Для мене абсурдне навіть його проведення в країні, де 4 роки війна. Може ше в Сирію поїдемо тусіть? Закриття ВКонтакті? - Чесно, я зраділа цьому. Так, аудіозаписи, фотки, діалоги з одногрупниками, то звичайно безмежно важливо, але нарооооод, хіба фб та інстаграму не досить? Для мене вк вже давно як Однокласнікі, тому що тільки з нього я дізнаюсь хто з моїх однокласниць вийшов заміж, народив дитину чи почав плести віночки з стрічечок. Єдине, за чим я буду троооошечки скучати - пабліки з чорним гумором. Але нічого, будем продукувати свій продукт😂💪🏻 Що там ще в новинах?? Випускний - ніхто не хоче купити мою сукню Сірєни, такшо мене загалом ця тема давно не стосується. Сесія - на жаль, стосується, але про то може буде окрема розмова

Настав час писати наступні 13 фактів. Я все більше замислююсь перед цією статтею, аби нічого не повторити з минулих публікацій. І вперше за довгий час я друкую це прямо в блозі, а не вставляю скопійовану нотатку з телефону, яка була написана десь в маршрутці, в черзі в магазині чи на полиці в потязі. Ностальгія аж. 1. Я не боюсь хрущів.  2. Проте в мене з дитинства арахнофобія. Одного літа ми жили на дачі і мені здається, я поїхала звідти з першою сивиною на скронях). 3. В мене дуже мало спортивних штанів. Їх взагалі нема. Тому зараз я поїду в дорогу в штанах від піжами. Тому що можу. :) 4. В 17 років вийшла збірка моїх віршів, взятих з цього блогу. Тепер коли перечитую - дуже смішно. Але можу і розплакатись від згадки які емоції я переживала, коли їх писала. І да, є навіть вірш про порвані колготи Мар'яни :) 5. Завжди асоціюю себе з лінивцем. А всіх найближчих людей - з хом'яками. Важко пояснити. 6. Почуваюсь некомфортно біля ворон. Все через те, що в молодшій школі в