К основному контенту

13

13 фактів про мене в подорожах
спецвипуск😂
1. Я ніколи не бронюю квитки і готелі, бо 100% щось наплутаю. Одного разу я переплутала і взяла квитки не з точки А до точки Б, а навпаки.
2. В моєї мами є суперсила- вона вміє спакувати циганську сім‘ю, пів шафи одягу, верблюда і трембіту в малесеньку косметичку. Тому коли є можливість - завжди прошу її пакувати мої речі.
3. Завжди стараюсь брати з собою тапочки, бо мало в кого є 40 розмір, а босою мені не комфортно.
4. В нових містах в моїх ніг з‘являється новий енергетичний резервуар - проходжу десятки км. На останніх з них вже починаю нити, проте продовжую йти.
5. Не люблю екскурсії, люблю самостійно складати маршрут і просто гуляти по вулицях і закапелках, зазвичай там відбувається найцікавіше. 
6. Мені неважливо яка їжа, які люди і які ціни в місті, якщо воно красиве. Пріорітет надаю естетиці, архітектурі та фантазії. Можу залипнути на крихітній статуеточці в богом забутій галереї і то буде одне з головних вражень. 
7. В поїзках через свою клептофобію (страх бути обкраденим) не відповідаю ніяким місцевим торговцям і зазивалам, уникаю будь якого спілкування. Можу навіть прикинутись німою або зробити вигляд, що не розумію мови.
8. Забираю з готелів баночки з косметикою, але не використовую їх. Просто подобається яке воно всьо манюсіньке))
9. Ніколи не беру з собою парасолю, бо не хочу, щоб стала у нагоді.
10. Але завжди беру величееезну аптечку і ще більшу косметичку. Єдине, що не беру - то кондиціонер для волосся, користуюсь Миколиним (в нього волосся довше за моє)
11. Не люблю їхати вночі, бо нічого не видно за вікном.
12. На відпочинок беру не те, що найзручніше, а те в чому мало фоток було😂
13. Хотіла написати ще один факт, але час збирати валізу. Знов.🙂

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...