URDay 4: Аля, котра здійснює мрії

"Найкраща камера та, яку ти тримаєш в руках"

Інтерв'ю з Альою Препіяло було не зовсім про те, який вона успішний фотограф, а швидше про те, наскільки вона багатогранна особистість. Тому що, як каже сама Аля "Я не знаю, куди заведуть мої дороги. Але все, що я робитиму, я робитиму з любов'ю і пристрастю, щоб зробити це мистецтвом." Зараз Аля на березі моря розмальовує дошки для серфінгу - чи не крута робота на літо? Це якраз той випадок, коли талановита людина талановина в усьому. І сьогодні вона поділиться з нами історією як позбутись кордонів, обмежень і жити наповну.

"Говорити про те, звідки я, можна багато. Народилася в Каневі. Виросла в прекрасному передмісті ("село" по-простому) з найкращими заходами сонця. Кожного літа їздила до бабусі. То моя країна дитинства, де ми з братом і сестрою пасли індиків, ходили на закинуту ферму полювати на дикого пса, і залазили туди, де голова не влазить. Я надзвичайно люблю ці місця - вони прекрасні. А надто в травні - червні: свіжа, соковита, молода зелень, квітучі вишні і бузки, півонії і домашні троянди. А полуниці з грядочки і черешні прямо з гілки? Ти відчуваєш ці аромати? Бо я зараз, ніби, впала лицем в оберемок польових квітів."

- Які захоплення у тебе були в дитинстві?
- З хоббі все не так просто. Руки з плечей, хвала Богу, але до талантів я і швець і жнець і на дуді грець.. Якби ти тільки знала, скільки я перепсувала гвіздків, накупляла ниток, різної фурнітури і фарб.. Воно і щастя і горе мати руки не зі спини - за все берусь і не можу себе знайти в чомусь одному. А, можливо, це ще й в силу характеру так склалося. Сподіваюсь звузити коло цих інтересів.
А ще я завжди писала, скільки себе пам'ятаю, і вірші, і розповіді про наші пригоди, машину часу і далекі світи. Зараз теж пишу, але "в стіл". На разі захопилася фотографією. Я люблю бачити людей через лінзу, захопити їх в реальні моменти життя, простої буденності. Монтую кліпи з того, що бачу і як. Просто хочу показати іншим, як я бачу світ, а заодно побачити в цьому себе.

"Сьогодні фотоапарат, завтра пензлик в руках - неважливо, що я роблю, важливо робити це з любов'ю"

- Розкажи про себе зараз) в якому місті прокидаєшся і з чого починається твій ранок?
- Де я прокидаюсь? Змусила мене задуматись на хвилину. Насправді складне питання.
Хочеться сказати, що зараз я всюди. Після отримання диплому влітку, я раптом зрозуміла, що загнала себе в якісь рамки і стереотипи. Що, насправді, все набагато простіше, ніж здається і можна завжди зробити правильний вибір, прислухавшись до свого серця. Я пішла за цим голосом. І знаєш що? За останні місяці я прокидалася більш як в п'ятнадцяти різних містах і шести країнах. Іноді в квартирі з шикарним балконом, іноді в кімнатці під горою в альпах. Часом спала в аеропорту або дорогою в іншу країну. Коли я надто заганяю себе в стрес, то "прокидаюсь" вдома. А в лапках, тому, що так можна тікати від реальності. В реальності я там, де я бігаю. Під час моєї зимово-весняної спонтанною подорожі я бігала всюди де була. А в єдиному рюкзаку, що подорожував зі мною завжди лежала куртка і кросівки. Сьогодні я прокинулась вдома, зараз п'ю каву в Анкарі, а засинатиму в Анталії. Мені подобається таке життя. В усякому разі, поки що. Бо, якщо не зараз, то коли? А коли я вже прокинулась, то чому б не побігти?
- З ким ти подорожуєш?
- Перша моя далека подорож була самостійною. Я переправилась за океан у свій вісімнадцятий день народження, який тривав близько 40 годин. Пересадки та чужі країни - повний стрес і дезорієнтація. Потім подорожувала з хлопцем або з батьками. Зараз можу з гордістю сказати, що я подорожую сама. Чому з гордістю? Бо для мене це ще те випробування. Самій займатись вирішенням нюансів з квитками, житлом та рештою - це, як виявилось, не легко, але все можливо.

-Тобі зараз 21, так?
- Так, 22 за місяць. Рік пролетів швидко. Доречі, я вже втретє зустрічатиму день народження в іншій країні.
Я не беру гроші у батьків. Не знаю чому, просто не можу. Мабуть, вже настав той період, коли вже хочеться їм допомагати. Я зібрала достатньо грошей працюючи за кордоном. Робота в анімації дозволяє відкладати до 100% від заробітної плати. Під час подорожі по Європі я пропонувала людям і послуги фото-, відеозйомки і це трохи допомагало. Економне життя і каучсьорфінг - ван лав. Треба бути гнучким до будь-яких обставин і, якщо потрібно, заночувати на вокзалі.

- Не страшно ночувати на вокзалі? Були якісь ситуації, коли тобі було страшно?
- Ні, не страшно. Я, в разі чого, і по пиці вмажу. Але таких ситуацій ще не було, ну, цигани не рахуються. Хоча, коли я поселилася в хостел на 12 ліжок, вісім з яких були зайняті циганами: кремезними чоловіками і мерзенними жінками, то я боялась задихнутись від запаху шкарпеток, що стояв в кімнаті. Але насправді я напряглась, коли один з сусідів дєрзко дістав ніж з кишені прямо біля мого обличчя..і пафосно відрізав собі ковбаси..
- Треш)) розкажи як на практиці користуватись каучсерфінгом? в яких цікавих персонажів ти ночувала?
- Насправді я чула багато відгуків про каучсерфінг - як хороших, так і не зовсім. Важливо знати, що в періоди фестивалів застати когось вдома доволі важко. Ще, завжди читати опис вимог від хосту. Можна користуватись функцією hangout, так я знайшла прихисток в Анталії і матиму в Барселоні, коли поїду туди. Звісно ж я отримую багато відмов, але серед тих, хто погоджується, обираю найадекватніших з виду. Іноді знаходжу людину в інстаграмі - в наш час він може розповісти багато.
Найголовніше - довіра. Якщо її нема, то не треба користуватись такими сервісами. Найцікавіший персонаж в мене був, хоч і смішно, в Україні. Але там хотілось плакати, а не сміятись. Так от сісти, обійняти коліна, і нервово хилитатись зі сторони в сторону. Це було "незабутньо"!

- Про фотографію: на що знімаєш, кого любиш знімати, що тебе надихає в зйомках?
- Я знімаю на Nikon D5300 зі стандартною лінзою і портретник. Я розумію, що для роботи цього замало, та мені зараз вистачає. Але знаєш, поганому танцюристу і штани заважають..тож радію тому, що є, а за можливості оберу щось краще. Мій брат сказав мені якось: "Найкраща камера та, яку ти тримаєш в руках", розумієш про що я? Немає різниці, чим зупиняти час.

Мене надихають самі люди. Я завжди спостерігаю навколо, а коли бачу цікаву людину - одразу уявляю до неї образ на зйомку і відеокліп. Надихають прості, милі речі, погода, квіти. Весна надихає найбільше і хороша музика. Люблю знімати буденність, звичайне життя, ловити людей в русі, в справжній емоції. Але найбільше натхнення від гармонії з собою. А взагалі, все навколо несе в собі душу, енергію та емоцію, просто треба це відчувати)

5 речей, які обов‘язково потрібні для тебе в подорожі
Знаєш, думала над цим запитанням майже цілий день, і так і не знайшла чогось такого, що б не можна було б купити чи замінити.
Ну, *телефон це обов'язково, куди ж без карт, онлайн квитків та інста сторіз. Наступний
*шнурочки, флешки, зарядки, портативки та інші дрібниці. Таке або дорого, або нема де знайти.
*Камера і вся до неї начинка.
*Бігова форма, або хоча б самі кросівки.
Ну і *тізєр. Це найкращий в світі гребінець, без якого я ліпше чесатимусь руками.
Решту можна докупити по потребі.

Про музику, книги і фільми
Дякуючи таткові, перше, що я почала слухати, були Бітлз та Елвіс. Я виросла під AC/DC, Pink Floyd та The Doors. І хоча я не запам'ятовую назви пісень, але наспівую з перших нот. Певно найулюбленіша пісня - Let it be i Ocean - John Butler. Зараз слухаю легкий інді рок, як Sheeran, Ezra, Lumineers чи Joy- під них і побігати і помріяти.
З книгами не все так однозначно. Читаю, що при йдеться до душі, іноді навіть радянську літературу. Книга має зачепити, в іншому разі вона пуста. Це не рахуючи нон-фікшн. Зараз намагаюсь читати англійською. І однією зі звичок, яку я хочу розвинути - читати щодня мінімум 15 сторінок. Здається, що так просто, а насправді не дуже, бо нема якоїсь стабільності зараз, де ти знаєш, коли прийдеш додому, коли ляжеш спати і де прокинешся завтра. Хоча, можливо, то просто відмазки.
Кіно люблю, але за чотири роки в університеті я подивилась максимум три фільми з власної ініціативи. Мене не вабить сидіти перед екраном. Тим паче за серіалами. Одного разу я подивилась чотири серії підряд American Horror Story, потім зрозуміла, що я вбила чотири години часу і ходила як в прострації гнобивши себе за втрачений час.
Улюблена кінострічка The Cloud Atlas. Взагалі в фільмі важливий сюжет і акторський склад. Обожнюю Моргана Фрімена, Роберта Де Ніро та Тома Хенкса. Люблю фільми а-ля Америка 60-ті роки. Один з найкращих за останній час The Hidden Figures (рекомендую)
А з серіалів, вічні і фонові Friends, BBT та Sex In The City (обожнюю стиль викладання історій). А з нових мені цікавих Big Little Lies та This is Us. Знаю, є багато крутих серіалів, але не дуже хочеться витрачати на це час, бо серіали дуже затягують.

- Якою ти себе бачиш через 10 років?)
- Для мене складно відповідати на питання про 5 років, не те, що 10, але я спробую. Отже так, я хочу проїхати півсвіту, визначитись з заняттями, які з хоббі переростуть в спосіб заробітку та реалізувати свої потаємні ідеї. Через 5 років зарано, але через 10 вже хотілось би мати сім'ю. Взагалі це питання надто складне, адже ми здатні самі обирати свою долю з простору варіантів, тому, найважливіше для мене - реалізуватись. Через 10 років я хочу з легкістю обирати місце, де я завтра прокинусь і вийду на пробіжку.

Слухайте своє серце і не бійтесь змін. Повернутись на початок можна завжди, але можливості з'являються не так вже й часто. Стукайте у двері і вони відчинятимуться. Спостерігайте. І насолоджуйтесь моментом. Щосекунди. Слухайте хорошу музику і пийте смачне вино. Живіть просто. Піклуйтесь про своє тіло. Робіть те, що приносить вам задоволення. Дякуйте. Поважайте людей навколо себе і завжди посміхайтесь, адже життя таке коротке. І ще раз.. слухайте своє серце ♥️

When you're watching around:
(підбірка фото, яку Аля підготувала спеціально для цієї публікації. Мені здається, вона ідеально ілюструє сьогоднішню розмову. А вам як?)