falola

"- І тут він підходить у німецькій формі до дядька на візку і на ломаному-нібито-німецькому питає де тут сільський голова - ахахаххахха (сміх виконується моїм викладачем та ще двома студентками) - мужик з переляку падає на сіно і по конях! - ахахах - втік! а через 5 хвилин вже був і наряд міліції і сам сільський голова. Такі от люди -актори." Він посміявся і вийшов. Я ліниво попленталась на урок диригування обдумуючи в голові яка ймовірність того, що мене не грузитимуть. Після заняття вийшла на зупинку, зайшла у дев*ятнадцятку і знову зустрілась з Ним очима.  " - А яка у вас спеціальність? - Музичне мистецтво. - А який інструмент? - У нас немає чіткого розділення - однаково вивчаємо і вокал, і фортепіано, і диригування... - Присядьте, бо можете впасти (маршрутка здійснювала поворот) - Дякую, я можу і постояти:) - Навіщо? Он є ще місця і я можу підсісти Він підвівся і присів біля мене - Будемо дружити - Із задоволенням Далі наша розмова була про акторськ

Обійми мене, обійми мене, обійми... Пісня, яка змусила всю Україну обійнятись, і не лише на День Усіх Закоханих. Океан Ельзи потішив своїх фанатів і розчулив слухачів до мурашок... Не знаю, як ви, а для мене обійми - це щось неймовірно цінне. Кажуть, що для збереження душевної рівноваги потрібно в день обійняти вісім людей, ну або вдарити одного:). Люблю поєднувати ці речі:))) А все-таки, вітаючись, так приємно обійняти людину, даруючи їй посмішку і свою найпозитивнішу енергетику. Сьогодні я обійняла 8 людей. І хоч моя рівновага - зовсім не врівноважена, я прекрасно почуваюсь. Я люблю людей. Найближчих і найдорожчих.. Воліла б ніколи не відпускати їх з обіймів..просто так. Дякуючи, за все те, що вони роблять для мене, за їхню підтримку, довіру і , зрештою, просто за те, що вони є у моєму житті. Обійми - ліки від буднів.  Від душевної скрути і життєвих негараздів.  Від розпачу.  Від миттєвих криз. Від самотності, найперш. Когось достатньо дружньо зачепити долонею, а когось в

Ще один вірш на цей раз Леони Вишневської якась незнайомка, та дуже вже вдалі вірші мені б не повторювати слова вірші-вірші-вірші, віриш мені? та краще сказати сто раз, а от промовчати - ні Так от, вона вела мову, про те, що у вічності надто мало  терміну придатності.. що хочеться для "завжди" більшої вартості... А як щодо нас?? А хто відповідь дасть за мої безсонні ночі, а твої  - навпроти -  прекрасні сни ? За спільне майбутнє гарантію на довгий час нам виписали під час цієї покупки?? А що, якщо завтра ти підеш, закриєш двері. А в мене на такий випадок лише книга і кава А що , якщо завтра від мене терпіння втече і твоє плече більш не моя розрада правда? знаю, боляче буде, однак.. собака, будинок, і діти гуляють надворі Для нас все закінчиться, вірю, що саме отак інакше чого ж бо ми варті? доволі.

Саламандра готувала на кухні млинці. Imagine Dragons - Demons розливались по всій затишній, модерно обставленій квартирі. сьогодні - субота, а це означало, що ніякої роботи, крім хатніх турбот не передбачалось. Протирати полиці було зовсім неважким заняттям і дуже швидко вона впоралась. Біля ліжка - скупчення книг, які вона прочитала\читає\читатиме. На столі - характерний для вихідного дня порядок (чашки з-під чаю і зім*яті папери жили там лише у будні.) Саламандра обожнювала і підтримувала свою самотність у найкращому стані. Вона завжди мріяла жити одна і нарешті, декілька років тому,  мрія здійснилась.  З того часу ніхто не мав права на її особистий простір. Ні випадкові мужчини, ні друзі, ні рідні - усі не затримувались у квартирі надовго. Щось там було таке ЇЇ, таке одноосібне, таке окреме.. В кімнаті панувала атмосфера поезії.  Коли вночі до неї приходило натхнення, Саламандра писала і ніхто\ніщо не мало їй заваджати.  Чи то новий верлібр, чи їй просто захотілось сі

Мені впадло навіть переодягнутись з джинсів, втикаю в монітор, час від часу відправляю смішні повідомлення ЇЙ. час від часу ми обмінюємось коментаріями щодо нашого віртуального життя. ВОНА лежить на дивані і навіть не здогадується, що я не називаю ЇЇ на ім*я. Моя Та-Кого-Не-Можна-Називати. Ще ОДНА така покинула нас і пішла на танці. А перед тим ми нажерлись всього, що найшли в мене в холодильнику і ковбаси. Тренажерний зал відміняється на сьогодні, бо ми не в змозі одягнутись і вийти надвір. Тим більше, що ми заслужили відпочинок. П*ятниця. "-З ким переписуєшся? -Ні з ким. -Пишеш в блог про те, як ми "весело" проводимо час? Ти вконтакті, я вконтакті" І вот як? ЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯКККККККК?  Звідки ТИ знаєш, що я саме про це пишу?? не про ужасну погоду, не про ці класні пісні, що ТИ включаєш не про Л юбов-всього-мого-життя і не про інші тьолко-теми  а ТА даремно пішла. з*їла ковбасу і пішла. Це самий беззмістовний запис в цьому блозі Ксюш, дава

І Від мене до тебе карамельна стежка кави гіркий шоколад глінтвейн зірок міріади сплячі водоспади  Карпати розділяють нас до Говерли і після сніги ялинкові ліси зимові казки я впевнена у завтрашньому дні поки через зв'язок "Київстару" обіцяєш чекати небо розстеляє блакитний  простір над нами Карпати. ІІ Дорога простягає свою втомлену долоню. Я вмикаю плеєр. Snow Patrol вписується в мою картину не гірше ніж в "50 віддінків сірого". Опускаю повіки. Вмощуюсь максимально затишно, наскільки це дозволяє лижний костюм. За вікном пролітають божественні краєвиди. Засніжені вершини, химерні хатинки, наче з тієї казки про карамельний будиночок. Не віриться, що я тут.  І що в понеділок мені на навчання. Цей останній тиждень канікул пролетів  швидше, ніж усі попередні.  Ще минулої суботи я святкувала 18-річчя з друзями, протягом тижня натворила безліч дурниць, про які  можна і пошкодувати.)).А зараз навколо Карпати. І  почуваюсь прекрасно. Тут завжди н