falola

"- І тут він підходить у німецькій формі до дядька на візку і на ломаному-нібито-німецькому питає де тут сільський голова - ахахаххахха (сміх виконується моїм викладачем та ще двома студентками) - мужик з переляку падає на сіно і по конях! - ахахах - втік! а через 5 хвилин вже був і наряд міліції і сам сільський голова. Такі от люди -актори." Він посміявся і вийшов. Я ліниво попленталась на урок диригування обдумуючи в голові яка ймовірність того, що мене не грузитимуть. Після заняття вийшла на зупинку, зайшла у дев*ятнадцятку і знову зустрілась з Ним очима.  " - А яка у вас спеціальність? - Музичне мистецтво. - А який інструмент? - У нас немає чіткого розділення - однаково вивчаємо і вокал, і фортепіано, і диригування... - Присядьте, бо можете впасти (маршрутка здійснювала поворот) - Дякую, я можу і постояти:) - Навіщо? Он є ще місця і я можу підсісти Він підвівся і присів біля мене - Будемо дружити - Із задоволенням Далі наша розмова була про акторськ...

Обійми мене, обійми мене, обійми... Пісня, яка змусила всю Україну обійнятись, і не лише на День Усіх Закоханих. Океан Ельзи потішив своїх фанатів і розчулив слухачів до мурашок... Не знаю, як ви, а для мене обійми - це щось неймовірно цінне. Кажуть, що для збереження душевної рівноваги потрібно в день обійняти вісім людей, ну або вдарити одного:). Люблю поєднувати ці речі:))) А все-таки, вітаючись, так приємно обійняти людину, даруючи їй посмішку і свою найпозитивнішу енергетику. Сьогодні я обійняла 8 людей. І хоч моя рівновага - зовсім не врівноважена, я прекрасно почуваюсь. Я люблю людей. Найближчих і найдорожчих.. Воліла б ніколи не відпускати їх з обіймів..просто так. Дякуючи, за все те, що вони роблять для мене, за їхню підтримку, довіру і , зрештою, просто за те, що вони є у моєму житті. Обійми - ліки від буднів.  Від душевної скрути і життєвих негараздів.  Від розпачу.  Від миттєвих криз. Від самотності, найперш. Когось достатньо дружньо зачепити долон...

Ще один вірш на цей раз Леони Вишневської якась незнайомка, та дуже вже вдалі вірші мені б не повторювати слова вірші-вірші-вірші, віриш мені? та краще сказати сто раз, а от промовчати - ні Так от, вона вела мову, про те, що у вічності надто мало  терміну придатності.. що хочеться для "завжди" більшої вартості... А як щодо нас?? А хто відповідь дасть за мої безсонні ночі, а твої  - навпроти -  прекрасні сни ? За спільне майбутнє гарантію на довгий час нам виписали під час цієї покупки?? А що, якщо завтра ти підеш, закриєш двері. А в мене на такий випадок лише книга і кава А що , якщо завтра від мене терпіння втече і твоє плече більш не моя розрада правда? знаю, боляче буде, однак.. собака, будинок, і діти гуляють надворі Для нас все закінчиться, вірю, що саме отак інакше чого ж бо ми варті? доволі.

Саламандра готувала на кухні млинці. Imagine Dragons - Demons розливались по всій затишній, модерно обставленій квартирі. сьогодні - субота, а це означало, що ніякої роботи, крім хатніх турбот не передбачалось. Протирати полиці було зовсім неважким заняттям і дуже швидко вона впоралась. Біля ліжка - скупчення книг, які вона прочитала\читає\читатиме. На столі - характерний для вихідного дня порядок (чашки з-під чаю і зім*яті папери жили там лише у будні.) Саламандра обожнювала і підтримувала свою самотність у найкращому стані. Вона завжди мріяла жити одна і нарешті, декілька років тому,  мрія здійснилась.  З того часу ніхто не мав права на її особистий простір. Ні випадкові мужчини, ні друзі, ні рідні - усі не затримувались у квартирі надовго. Щось там було таке ЇЇ, таке одноосібне, таке окреме.. В кімнаті панувала атмосфера поезії.  Коли вночі до неї приходило натхнення, Саламандра писала і ніхто\ніщо не мало їй заваджати.  Чи то новий верлібр, чи їй п...

Мені впадло навіть переодягнутись з джинсів, втикаю в монітор, час від часу відправляю смішні повідомлення ЇЙ. час від часу ми обмінюємось коментаріями щодо нашого віртуального життя. ВОНА лежить на дивані і навіть не здогадується, що я не називаю ЇЇ на ім*я. Моя Та-Кого-Не-Можна-Називати. Ще ОДНА така покинула нас і пішла на танці. А перед тим ми нажерлись всього, що найшли в мене в холодильнику і ковбаси. Тренажерний зал відміняється на сьогодні, бо ми не в змозі одягнутись і вийти надвір. Тим більше, що ми заслужили відпочинок. П*ятниця. "-З ким переписуєшся? -Ні з ким. -Пишеш в блог про те, як ми "весело" проводимо час? Ти вконтакті, я вконтакті" І вот як? ЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯКККККККК?  Звідки ТИ знаєш, що я саме про це пишу?? не про ужасну погоду, не про ці класні пісні, що ТИ включаєш не про Л юбов-всього-мого-життя і не про інші тьолко-теми  а ТА даремно пішла. з*їла ковбасу і пішла. Це самий беззмістовний запис в цьому блозі Ксюш, дава...

І Від мене до тебе карамельна стежка кави гіркий шоколад глінтвейн зірок міріади сплячі водоспади  Карпати розділяють нас до Говерли і після сніги ялинкові ліси зимові казки я впевнена у завтрашньому дні поки через зв'язок "Київстару" обіцяєш чекати небо розстеляє блакитний  простір над нами Карпати. ІІ Дорога простягає свою втомлену долоню. Я вмикаю плеєр. Snow Patrol вписується в мою картину не гірше ніж в "50 віддінків сірого". Опускаю повіки. Вмощуюсь максимально затишно, наскільки це дозволяє лижний костюм. За вікном пролітають божественні краєвиди. Засніжені вершини, химерні хатинки, наче з тієї казки про карамельний будиночок. Не віриться, що я тут.  І що в понеділок мені на навчання. Цей останній тиждень канікул пролетів  швидше, ніж усі попередні.  Ще минулої суботи я святкувала 18-річчя з друзями, протягом тижня натворила безліч дурниць, про які  можна і пошкодувати.)).А зараз навколо Карпати. І  почуваюсь прекрасно. Ту...