І
Від мене до тебе
карамельна стежка кави
гіркий шоколад
глінтвейн
зірок міріади
сплячі водоспади
Карпати
розділяють нас до Говерли і після
сніги
ялинкові ліси
зимові казки
я впевнена у завтрашньому дні
поки через зв'язок "Київстару"
обіцяєш чекати
небо розстеляє блакитний
простір над нами
Карпати.
ІІ
Дорога простягає свою втомлену долоню. Я вмикаю плеєр. Snow Patrol вписується в мою картину не гірше ніж в "50 віддінків сірого". Опускаю повіки. Вмощуюсь максимально затишно, наскільки це дозволяє лижний костюм. За вікном пролітають божественні краєвиди. Засніжені вершини, химерні хатинки, наче з тієї казки про карамельний будиночок. Не віриться, що я тут.
І що в понеділок мені на навчання. Цей останній тиждень канікул пролетів швидше, ніж усі попередні.
Ще минулої суботи я святкувала 18-річчя з друзями, протягом тижня натворила безліч дурниць,
про які можна і пошкодувати.)).А зараз навколо Карпати. І почуваюсь прекрасно. Тут завжди наче оновлюєшся, вбираєш в себе сили природи і насолоджуєшся. Сьогодні я вдруге встала на лижі. А вперше - вчора. І найбільш поміж цих лютневих кучугур приємно отримувати sms. І розмовляти по телефону з тими, хто надзвичайно близько в душі, і жахливо далеко в реальності. Я давно не мала можливості скучити за ними. А тепер вперше порівнюю 02.02.12 з 02.02.13 і розумію, що зараз все і-д-е-а-л-ь-н-о. У мене є всі і все. А якщо чогось і нема, то обов*язково буде. Дякую, Боже.
***
За вікном йде\шурує\валить зрадливий і розчаровуючий дощ. Це означає, що завтра буде мокрий сніг і не факт, що ми покатаємось. А ще дощ викликає у мене журбу\сум\печаль. Я знаю, що зараз вдома бабуся лягає спати, друзі святкують "Зустріч випускників", а орхідея страждає від того, що я давно її не підливала.
Мені страшенно хочеться шоколаду і заснути на Його плечі, а не на пір*яній подушці, що викликає алергію. На розраду у мене є "Теплі історії до шоколаду" Н.Гербіш і 358 пісень в плеєрі. Але я не читаю їх, бо шоколадув мене немає. Залишається музика. І так завжди. Замість шоколаду, історій і щоби не чути дощ.
ІІІ
Снігопад. Видно лише два десятки метрів перед собою. Ялинки, будиночки - за дні проведені тут цей пейзаж став звичним. Час від часу з-під дороги виринають спокійні (як ніколи) річки. Ще вчора можна було помітити тоненькі цівочки течії, а сьогодні від них вже жодного сліду. В якусь мить суцільна стіна снігу завмирає і наче велетенські піратські кораблі звідусіль виринають гори. Суворі, засніжені та незворушні, вони наче шепочуть:" Ти в нашому полоні. Назавжди" І як би не хотів перечити, мовляв "Чимало є ще в світі див", ти, зимовий подорожній, розумієш, що до весни у твоїх снах будуть лише ялинки, будиночки і величні кораблі.
Від мене до тебе
карамельна стежка кави
гіркий шоколад
глінтвейн
зірок міріади
сплячі водоспади
Карпати
розділяють нас до Говерли і після
сніги
ялинкові ліси
зимові казки
я впевнена у завтрашньому дні
поки через зв'язок "Київстару"
обіцяєш чекати
небо розстеляє блакитний
простір над нами
Карпати.
ІІ
Дорога простягає свою втомлену долоню. Я вмикаю плеєр. Snow Patrol вписується в мою картину не гірше ніж в "50 віддінків сірого". Опускаю повіки. Вмощуюсь максимально затишно, наскільки це дозволяє лижний костюм. За вікном пролітають божественні краєвиди. Засніжені вершини, химерні хатинки, наче з тієї казки про карамельний будиночок. Не віриться, що я тут.
І що в понеділок мені на навчання. Цей останній тиждень канікул пролетів швидше, ніж усі попередні.
Ще минулої суботи я святкувала 18-річчя з друзями, протягом тижня натворила безліч дурниць,
про які можна і пошкодувати.)).А зараз навколо Карпати. І почуваюсь прекрасно. Тут завжди наче оновлюєшся, вбираєш в себе сили природи і насолоджуєшся. Сьогодні я вдруге встала на лижі. А вперше - вчора. І найбільш поміж цих лютневих кучугур приємно отримувати sms. І розмовляти по телефону з тими, хто надзвичайно близько в душі, і жахливо далеко в реальності. Я давно не мала можливості скучити за ними. А тепер вперше порівнюю 02.02.12 з 02.02.13 і розумію, що зараз все і-д-е-а-л-ь-н-о. У мене є всі і все. А якщо чогось і нема, то обов*язково буде. Дякую, Боже.
***
За вікном йде\шурує\валить зрадливий і розчаровуючий дощ. Це означає, що завтра буде мокрий сніг і не факт, що ми покатаємось. А ще дощ викликає у мене журбу\сум\печаль. Я знаю, що зараз вдома бабуся лягає спати, друзі святкують "Зустріч випускників", а орхідея страждає від того, що я давно її не підливала.
Мені страшенно хочеться шоколаду і заснути на Його плечі, а не на пір*яній подушці, що викликає алергію. На розраду у мене є "Теплі історії до шоколаду" Н.Гербіш і 358 пісень в плеєрі. Але я не читаю їх, бо шоколадув мене немає. Залишається музика. І так завжди. Замість шоколаду, історій і щоби не чути дощ.
ІІІ
Снігопад. Видно лише два десятки метрів перед собою. Ялинки, будиночки - за дні проведені тут цей пейзаж став звичним. Час від часу з-під дороги виринають спокійні (як ніколи) річки. Ще вчора можна було помітити тоненькі цівочки течії, а сьогодні від них вже жодного сліду. В якусь мить суцільна стіна снігу завмирає і наче велетенські піратські кораблі звідусіль виринають гори. Суворі, засніжені та незворушні, вони наче шепочуть:" Ти в нашому полоні. Назавжди" І як би не хотів перечити, мовляв "Чимало є ще в світі див", ти, зимовий подорожній, розумієш, що до весни у твоїх снах будуть лише ялинки, будиночки і величні кораблі.
Комментарии
Отправить комментарий