Саламандра готувала на кухні млинці.
Imagine Dragons - Demons розливались по всій затишній, модерно обставленій квартирі.
сьогодні - субота, а це означало, що ніякої роботи, крім хатніх турбот не передбачалось.
Протирати полиці було зовсім неважким заняттям і дуже швидко вона впоралась.
Біля ліжка - скупчення книг, які вона прочитала\читає\читатиме. На столі - характерний для вихідного дня порядок (чашки з-під чаю і зім*яті папери жили там лише у будні.)
Саламандра обожнювала і підтримувала свою самотність у найкращому стані.
Вона завжди мріяла жити одна і нарешті, декілька років тому, мрія здійснилась.
З того часу ніхто не мав права на її особистий простір. Ні випадкові мужчини, ні друзі, ні рідні - усі не затримувались у квартирі надовго.
Щось там було таке ЇЇ, таке одноосібне, таке окреме..
В кімнаті панувала атмосфера поезії.
Коли вночі до неї приходило натхнення, Саламандра писала і ніхто\ніщо не мало їй заваджати.
Чи то новий верлібр, чи їй просто захотілось сісти за фортепіано і згадати когось з видатних класиків...
Колись , на першому курсі музичного факультету, викладачка з історії зарубіжної музики розповідала, що найважче грати Баха. Саме тому Саламандра грала переважно його.
Щоб довести собі, що роки ,втрачені в тому провінційному ВУЗі, не пройшли даремно.
Тоді хотілось вчитись у Європі і стати достойною вокалісткою.
А далі, наче грім з ясного неба, - філологія з її львівсько-карамельними переспективами. І вона ризикнула\пожертвувала своїми музичними мріями задля альтер-его поета всередині.
Зараз її абсолютно не турбував матеріальний стан - заробляла на себе і на поїздки за кордон.
В свої 24 спробувала все, до чого могла досягнути і всеодно залишилась вірна собі і своїм віршам.
А все почалось в 15 з невимовних почуттів, які вимовлялись виключно римами...
Зі спогадів її вирвав телефонний дзвінок:
- Як щодо чашечки кави? Не бачив тебе сотню років..
- Звісно. Коли?
- За годину, бо мій варшавський потяг ще не у Львові.
- Гаразд.
Декілька хвилин на зачіску, скидання у бездонну сумку усього, чого тільки не треба і ось - таксі під вікнами.
Краще зачекати у кав*ярні... А раптом Він змінився до невпізнання..
Imagine Dragons - Demons розливались по всій затишній, модерно обставленій квартирі.
сьогодні - субота, а це означало, що ніякої роботи, крім хатніх турбот не передбачалось.
Протирати полиці було зовсім неважким заняттям і дуже швидко вона впоралась.
Біля ліжка - скупчення книг, які вона прочитала\читає\читатиме. На столі - характерний для вихідного дня порядок (чашки з-під чаю і зім*яті папери жили там лише у будні.)
Саламандра обожнювала і підтримувала свою самотність у найкращому стані.
Вона завжди мріяла жити одна і нарешті, декілька років тому, мрія здійснилась.
З того часу ніхто не мав права на її особистий простір. Ні випадкові мужчини, ні друзі, ні рідні - усі не затримувались у квартирі надовго.
Щось там було таке ЇЇ, таке одноосібне, таке окреме..
В кімнаті панувала атмосфера поезії.
Коли вночі до неї приходило натхнення, Саламандра писала і ніхто\ніщо не мало їй заваджати.
Чи то новий верлібр, чи їй просто захотілось сісти за фортепіано і згадати когось з видатних класиків...
Колись , на першому курсі музичного факультету, викладачка з історії зарубіжної музики розповідала, що найважче грати Баха. Саме тому Саламандра грала переважно його.
Щоб довести собі, що роки ,втрачені в тому провінційному ВУЗі, не пройшли даремно.
Тоді хотілось вчитись у Європі і стати достойною вокалісткою.
А далі, наче грім з ясного неба, - філологія з її львівсько-карамельними переспективами. І вона ризикнула\пожертвувала своїми музичними мріями задля альтер-его поета всередині.
Зараз її абсолютно не турбував матеріальний стан - заробляла на себе і на поїздки за кордон.
В свої 24 спробувала все, до чого могла досягнути і всеодно залишилась вірна собі і своїм віршам.
А все почалось в 15 з невимовних почуттів, які вимовлялись виключно римами...
Зі спогадів її вирвав телефонний дзвінок:
- Як щодо чашечки кави? Не бачив тебе сотню років..
- Звісно. Коли?
- За годину, бо мій варшавський потяг ще не у Львові.
- Гаразд.
Декілька хвилин на зачіску, скидання у бездонну сумку усього, чого тільки не треба і ось - таксі під вікнами.
Краще зачекати у кав*ярні... А раптом Він змінився до невпізнання..
Комментарии
Отправить комментарий