falola

Блиск софітів, барабанний дріб, шалені оплески і нестримне очікування... Спалахи фотокамер вловлюють захоплені погляди глядачів і ось - День факультету мистецтв офіційно відкрито! ...Концертна програма була яскравою, насиченою і високопрофесійною. Гості та випускники дарували пісні та картини, щирі слова і помпезні грамоти, посмішки та овації. А студенти вдячно приймали дарунки та демонстрували високий творчий рівень. Виступи дорогих мені людей змушували серденько тріпотіти і хвилюватись( і знімати на відео:)). Звісно, були і нудні номери, під час яких нас з Ксюшою розважав і смішив Стьопа. Якщо викладачі просто насолоджувались концертом, то молодь з кожним виступом все завзятіше потирала долоні в очікуванні вечора.. Настав час і в світлиці засяяло світло. То було воістину величне дійство. Всі були в образі: кольорові краватки, суконки в горошок і бантики. Бугі-вугі з колонок створювало радісний настрій. Не дивлячись на те, що я аж ніяк не "перший дансер на селі" і вд

Привіт. хочу вас одразу попросити вийти з цього запису, з цієї сторінки, закрити всі вкладки, вийти з браузера, закрити ноут, виключити комп чи планшет чи шо там у вас і бігом ! Бігом надвір ловити за комір останні теплі дні цього року!  саме це і є причиною затримки публікацій нових записів, адже майже цілий тиждень минулий я провела в гідропарку. Давно так багато не гуляла, тим більше в центрі, тим більше вдень.. Але як можна втриматись, якщо навколо така краса?? Сонечко, теплий вітерець, тьолки, які фоткаються на мильнички з листям в нових гламурних шузах... радощі життя.). Бо як на те пішло, що нам потрібно для щастя? Сонечко, новий лак для нігтів, латте, навушники і тепло. Тепло ззовні і , більш важливе, - внутрішнє тепло. Внутрішнє тепло не береться, як по закону збереження енергії, з нічого. Це наче відповідь на всі ті іони щастя, які ми отримуємо від людей. Наших людей- батарейок. Кожен з них передає нам своє тепло різними способами: хтось через дружню посмішку і міцні о

Вирватись з дому, з навчання, з повсякденності - це завжди класно. Коли є привід загрузити в плеєр нову музику, купити квитки на потяг і звісно, знайти людину, з якою можна розділити цю подорож.  Особливо , коли їдеш у Львів. Музику я не слухала взагалі в той день, квитки купила за 15 хвилин до відправлення, а в ролі подорожнього взяла Світланку.  (людина, з якою я зараз проводжу дуже багато часу, оскільки, як виявилось, у нас багато спільного:). Безперечно, Львів просто створений для осені. І осінь створена для нього. Цей неодмінно досконалий тандем опалого листя і старовинної архітектури з першого подиху теплого повітря переносить у романтичний настрій, затишну атмосферу і відчуття естетичного задоволення. Не пройшло й пів години у культурній столиці України, як нас втішила нестримна, тепла, але сильна злива. оскільки зонтики - не мій фетиш, а Свєта і Вова також про це не подбали, ми знайшли тимчасове сховище у ресторані "Лівий берег".  У хорошій компанії час збігає

я дивилась як тане туман, листя падає з втомлених крон, літо переплило вбрід лиман, загорнулось в осіннє хутро Самотність здіймала тут храм і кожен, хто сам -  в ньому бог. особистий потертий Коран, особисте на ребрах клеймо. На асфальт падав спілий каштан, дощем його в безвість несло, хто молився лише в Рамадан, хтось завжди був одинаком. я  ж горнулась в очей океан і в досвідчене, сильне нутро, металевий надійний капкан і водночас мій Вавилон.

Осінь - час, коли все повертається. Відновлюється щоденний ритм, повертаються все ті ж буденні турботи, перечитуються улюблені книги і в навушниках знову ті ж лірики. Я міняю фон на знову помаранчево-осінній, вкотре стаю залежною від чаю і намагаюсь не повертатись в минуле. Одна справа  проганяти разом з усім, що пов*язувало, або ж іти самій, стирати спогади і контакти..і зовсім інша - викреслювати людину з тієї частинки душі, яка відповідає за почуття. З часом розумієш, що перше  - абсолютно непотрібні речі, які лише підсилюють вогонь між вами, а друге... Якщо з цим впоратись, то проходить час, ти сидиш поруч  і якщо раніше між вами була натягнута струна, то зараз - лише обірвані ниточки з мільйон разів перешитої латки - серця. Це неможливо запланувати. Навіть якщо ти цього захочеш - не вийде. Це приходить так само як перший сніг - раптово і навіть спантеличено - як ось 3 жовтня. І вночі ти вимірюєш поглядом стелю і думаєш: "Коли це сталось? Коли згасло?". Хтось закрива