Вирватись з дому, з навчання, з повсякденності - це завжди класно. Коли є привід загрузити в плеєр нову музику, купити квитки на потяг і звісно, знайти людину, з якою можна розділити цю подорож.
Особливо , коли їдеш у Львів.
Музику я не слухала взагалі в той день, квитки купила за 15 хвилин до відправлення, а в ролі подорожнього взяла Світланку. (людина, з якою я зараз проводжу дуже багато часу, оскільки, як виявилось, у нас багато спільного:).
Безперечно, Львів просто створений для осені. І осінь створена для нього.
Цей неодмінно досконалий тандем опалого листя і старовинної архітектури з першого подиху теплого повітря переносить у романтичний настрій, затишну атмосферу і відчуття естетичного задоволення.
Не пройшло й пів години у культурній столиці України, як нас втішила нестримна, тепла, але сильна злива. оскільки зонтики - не мій фетиш, а Свєта і Вова також про це не подбали, ми знайшли тимчасове сховище у ресторані "Лівий берег".
У хорошій компанії час збігає непомітно, але неможливо бути у Львові і весь день просидіти у одному закладі. "Мазох" я хотіла побачити зсередини давно - побачила)). Це одна з тих таких "стильних фішок " Львова, на кшалт "Жидівської кнайпи", "Дому легенд", над якими більше шуму, аніж суті:). Все для туристів.).
День йшов, ми гуляли, точніше блукали старовинними вузесенькими вуличками і вкотре зголодніли. Раніше особливим пунктом моєї програми була Майстерня Шоколаду, та за останні три поїздки з*явилась нова традиція (завдяки Вові) - "Зеник Митник". Я вже писала про цей заклад раніше. Цього разу як і попереднього..., і попереднього... ми побалували себе сиром в клярі (їй-богу, делікатес!) і дерунами. В плані спілкування, то, особисто мені здалось, що всі чудово провели час.
17:36 -наближаємось до головної мети поїздки - виступ Володимира Тока.
Володимир Ток - поет, який народився 28 травня 1988 року в Нарві (Естонія). Спочатку його творчість була доступна переважно лише в соц-мережах, та рік тому він вирушив у тур по містах Росії та України.
Я не очікувала, що він приїде у Західну Україну, та коли дізналась про це - вирішила безсумнівно відвідати цю подію. Справа не в тому, що хочеться підтримати молодого поета і не в детальному аналізі його творчості, справа в душевному пориві...
Я вперше була на такого типу зустрічі і мене здивувало перше: наскільки домашня була обстановка, сам поет сидів за одним столиком з нами, поки не почався виступ. Приємною несподіванкою став також виступ Володимира Шляпошникова - це також поет, з яким Ток часто читає в дуеті.
3 години пролетіли на одному диханні.
Емоції, посмішки і сльози блистіли чи не на кожному обличчі серед слухачів. Це було щиро, віддано і так по-справжньому. Здавалось, що ми знайомі сотню років.
Кожен вірш проймав до глибини душі і ми з Свєтою сиділи наче в трансі.
Я не можу пояснити словами що це таке, але я впевнена, що ніколи в житті не відчувала нічого подібного.
Та в 21:00 виступ закінчився і довелось добиратись на вокзал.
За всі рази, коли я їздила у Львів сама ЖОДНОГО разу я не добралась без пригод додому.)).
Так і цього разу - на Львівському Залізничному Вокзалі ми з моєю бойовою подругою затримались аж до 23:54. І тільки моя кохана староста може в 03:00, як тільки опинилась вдома ще до ранку вчитись:). Я ж, як порядний заступник, спокійно лягла спати і проспала половину першої пари.
Підводячи підсумок, хочу зазначити, що Львів як завжди потішив, також я була дуже рада бачити Вову, виступ залишив взагалі фонтан емоцій, ну і те, що я виділила в головне - ми дуже зблизились з Світланкою. В цьому плані я задоволена найбільше, адже раніше у нас не було нагоди так близько і довго поспілкуватись.
Отож, дякую Василишину Володимиру за те, що Львів з його присутністю стає набагато ріднішим, Світланці за те, що ми нарешті відкрились один одному і тепер нас пов*язує не лише унівєр, але й цей день і Львову, за те, що він стоїть і Борислав сміється:)
Особливо , коли їдеш у Львів.
Музику я не слухала взагалі в той день, квитки купила за 15 хвилин до відправлення, а в ролі подорожнього взяла Світланку. (людина, з якою я зараз проводжу дуже багато часу, оскільки, як виявилось, у нас багато спільного:).
Безперечно, Львів просто створений для осені. І осінь створена для нього.
Цей неодмінно досконалий тандем опалого листя і старовинної архітектури з першого подиху теплого повітря переносить у романтичний настрій, затишну атмосферу і відчуття естетичного задоволення.
Не пройшло й пів години у культурній столиці України, як нас втішила нестримна, тепла, але сильна злива. оскільки зонтики - не мій фетиш, а Свєта і Вова також про це не подбали, ми знайшли тимчасове сховище у ресторані "Лівий берег".
У хорошій компанії час збігає непомітно, але неможливо бути у Львові і весь день просидіти у одному закладі. "Мазох" я хотіла побачити зсередини давно - побачила)). Це одна з тих таких "стильних фішок " Львова, на кшалт "Жидівської кнайпи", "Дому легенд", над якими більше шуму, аніж суті:). Все для туристів.).
День йшов, ми гуляли, точніше блукали старовинними вузесенькими вуличками і вкотре зголодніли. Раніше особливим пунктом моєї програми була Майстерня Шоколаду, та за останні три поїздки з*явилась нова традиція (завдяки Вові) - "Зеник Митник". Я вже писала про цей заклад раніше. Цього разу як і попереднього..., і попереднього... ми побалували себе сиром в клярі (їй-богу, делікатес!) і дерунами. В плані спілкування, то, особисто мені здалось, що всі чудово провели час.
17:36 -наближаємось до головної мети поїздки - виступ Володимира Тока.
Володимир Ток - поет, який народився 28 травня 1988 року в Нарві (Естонія). Спочатку його творчість була доступна переважно лише в соц-мережах, та рік тому він вирушив у тур по містах Росії та України.
Я не очікувала, що він приїде у Західну Україну, та коли дізналась про це - вирішила безсумнівно відвідати цю подію. Справа не в тому, що хочеться підтримати молодого поета і не в детальному аналізі його творчості, справа в душевному пориві...
Я вперше була на такого типу зустрічі і мене здивувало перше: наскільки домашня була обстановка, сам поет сидів за одним столиком з нами, поки не почався виступ. Приємною несподіванкою став також виступ Володимира Шляпошникова - це також поет, з яким Ток часто читає в дуеті.
3 години пролетіли на одному диханні.
Емоції, посмішки і сльози блистіли чи не на кожному обличчі серед слухачів. Це було щиро, віддано і так по-справжньому. Здавалось, що ми знайомі сотню років.
Кожен вірш проймав до глибини душі і ми з Свєтою сиділи наче в трансі.
Я не можу пояснити словами що це таке, але я впевнена, що ніколи в житті не відчувала нічого подібного.
Та в 21:00 виступ закінчився і довелось добиратись на вокзал.
За всі рази, коли я їздила у Львів сама ЖОДНОГО разу я не добралась без пригод додому.)).
Так і цього разу - на Львівському Залізничному Вокзалі ми з моєю бойовою подругою затримались аж до 23:54. І тільки моя кохана староста може в 03:00, як тільки опинилась вдома ще до ранку вчитись:). Я ж, як порядний заступник, спокійно лягла спати і проспала половину першої пари.
Підводячи підсумок, хочу зазначити, що Львів як завжди потішив, також я була дуже рада бачити Вову, виступ залишив взагалі фонтан емоцій, ну і те, що я виділила в головне - ми дуже зблизились з Світланкою. В цьому плані я задоволена найбільше, адже раніше у нас не було нагоди так близько і довго поспілкуватись.
Отож, дякую Василишину Володимиру за те, що Львів з його присутністю стає набагато ріднішим, Світланці за те, що ми нарешті відкрились один одному і тепер нас пов*язує не лише унівєр, але й цей день і Львову, за те, що він стоїть і Борислав сміється:)
Комментарии
Отправить комментарий