я дивилась як тане туман,
листя падає з втомлених крон,
літо переплило вбрід лиман,
загорнулось в осіннє хутро
Самотність здіймала тут храм
і кожен, хто сам - в ньому бог.
особистий потертий Коран,
особисте на ребрах клеймо.
На асфальт падав спілий каштан,
дощем його в безвість несло,
хто молився лише в Рамадан,
хтось завжди був одинаком.
я ж горнулась в очей океан
і в досвідчене, сильне нутро,
металевий надійний капкан
і водночас мій Вавилон.
листя падає з втомлених крон,
літо переплило вбрід лиман,
загорнулось в осіннє хутро
Самотність здіймала тут храм
і кожен, хто сам - в ньому бог.
особистий потертий Коран,
особисте на ребрах клеймо.
На асфальт падав спілий каштан,
дощем його в безвість несло,
хто молився лише в Рамадан,
хтось завжди був одинаком.
я ж горнулась в очей океан
і в досвідчене, сильне нутро,
металевий надійний капкан
і водночас мій Вавилон.
Комментарии
Отправить комментарий