Виступ на Болоті і after-party на набережній.

Доброго дня, люди.
Почну з того, що є як мінімум 2 причини, чому цей день добрий:
1) я не ходила на пари.
2) завтра!!!.завтра Великий День.
але про завтра я буду писати завтра чи в найближчому майбутньому,
а розкажу про вчорашній вечір.
Організатори СтудМіс ТНТУ 2014 запросили нас (мене і Таню) виступити в них у концертній програмі. Але куди я без Юрія та його гітарки. Таким чином тріо (як написали в списку) "Фаль і Юра" підготували каверину на Катерину Перрівну.
Але майже до самого концерту ми не знали, де саме відбуватиметься подія.
А відбувалась вона (та-да-да-дам!фанфари, софіти!) - На Болоті.
Для людей, які вчаться в ТНТУ нічого фантастичного нема, але коли я раніше думала, що наш корпус віддалений від світу, то тепер я забираю свої слова назад. Болото - ось корпус, який просто вражає. Незнаю, як люди там вчаться. По-перше, запах - аромат болотяних чагарників, сирості і ще чогось вкрай незрозумілого.
По-друге, дорога - ні маршруток, ні тролейбусів, ні шансів. Добратись туди можна лише на автоабо пішки. Чудово і класно.
Добре, що нас прийшли підтримати найближчі і найдорожчі: мама, тато, Ксюша і Микола.
Я дуже нервувалась, Юра злився, Таня думала про завтра.
Але вкінці кінців ми таки виступили і кажуть, що непогано. І хоч моя самокритика бачить безліч мінусів, най там.
Можете і ви переглянути:
https://www.youtube.com/watch?v=UhwHCFDFRlk&feature=youtu.be
Але набагато веселіше було після концерту.
І хоч спочатку в мене був емоційний тупняк і відчуття вичавленості (як і після кожного концерту), в Буфеті за імбирним пивом ми всі відійшли.

Зозулька тішила мене своєю посмішкою, теревені травила (ох, ці улюблені українські фразеологізми) з пацанами на тему фільмів і серіалів ( я в таких випадках просто втикаю, бо я не кіноман, тому не розбираюсь як кого звати серед акторів і хто де знімався).

Танюха дорвалась до Ксюхиного айпаду, тому її не було чути більшу частину вечора. Не обійшлось без таких фоток:

Юра поводився характерно, як для нього. Тут без коментарів.

Ми чудово проводили час, було весело і радісно. Аж дивно:)

Я тулилась, як завжди, до Миколи і думала, що в нас ще цілий пакет снікерсів і баунті і фляшка Шампанського.:)

В Буфеті ми завжди сидимо до "побєдного конца", тобто до 23:00. За це я і люблю цей заклад).

Далі треба було десь то всьо з*їсти і випити і ми спустились в парк.

 І після довгих пошуків лавочки ми таки всілись біля острівка Кохання.). 

Це була шалена година дикого ржачу, мене болів живіт і голова, і я просто не могла зупинитись. А все чого? Бо прийшов Вова Попко. А цей чувак просто дЄман.

Звичайно додому ми запізнились. На 40 хвилин.

Але в той день нам щастило - тата ще не було вдома:)

Отож, дякую групі підтримки за такий класний вчорашній вечір.