Будь собі вільна.

Будь собі вільна

а дім твій буде

у мене поміж долонями

Сьогоднішній день оголошую Днем Іздрика.

Не тому, що у нього День Народження, воно аж 16 серпня. Не тому, що сьогодні якась специфічна чи особиста дата.

Просто сьогодні погожа травнева субота, 

я цілісінький день відходила на підборах, присвячувала себе музиці, як завжди, і тепер збираюсь прибирати.

Доторкніться до прекрасного - до віршів Іздрика. Я залишу їх вам ось тут:

***

будем міняти ніжність на хтивість

тисячу років поспіль

будем літати будем співати

в серці терпкого літа

будемо друзів у гості скликати

з ери палеоліту –

ми облаштуємо світ нанóво

виростим власний квітень

тільки не вір ти мені на слово

дай лиш себе зігріти

не змайстрував я ні клітки ні буди –

не наладнав полону

будь собі вільна

а дім твій буде

у мене поміж долонями

***

то вже якими б ночі й дні не були лютими

і хай вже як це не звучало б дивно

коли кажу що я люблю тебе –

це ненавмисно

це інстинктивно

***

доглядати рослини

податись в малу авіацію

не писати нічого – навіть коротких листів

не належати більше ніяким народам чи націям

випікати із глини горнята і миски прості..

це не те щоби мрія бо я вже не мрію віддавна

і не те щоби план бо і планів у мене нема

це як аероплан що злітає повільно і плавно

над газетним листом де у кожному слові – війна

доглядати рослини щоб був нам сніданок і кисень

а у плині хвилин не ловити ніяких химер

жити в інфінітиві – як сказано – «нині і присно»

жити в інфінітиві лишаючись тут і тепер

доглядати рослини – бо це не зашкодить нікому

як не шкодить нікому від листя зеленого тінь

і із будь-яких мандрів завжди повертатись додому

хай би так і було все

і нині і присно

амінь

***

хоч насправді усе на світі –

лиш транскрипції одного імені

між словами межі розмиті

між речами – пунктирні лінії

***

ти не мусиш мене розуміти

я не мушу тебе сприймати

надто різні у нас магніти

надто різні координати

паралельність реалій гостра

нереальність любові люта

і усе крім одного непросто –

ми з тобою звичайні люди

теплокровні смертні істоти

і нащадки якогось ноя

і не мушу я знати хто ти

і не мусиш ти знати хто я

в нас взаємний нестримний спротив

в нас взаємний і дикий подив

та єднає найлегший дотик

і ріднить найніжніший подих

ірреальність втрачає силу

і реальність лиш там де ми

розгортаємо наші крила

залишаючись просто людьми

***

Будьте сильні.