Сьогодні я нарешті закрила сесію, здала усі книжки у бібліотеку, забрала повністю заповнену заліковку і попрощалась зі своїм навчальним закладом аж на 2,5 місяці.
Це означає, що тепер у мене буде трішки більше часу на себе. А значить і на вас, дорогі ті, хто сюди інколи заходить.
Але замість того, щоб починати бунтарське літо і зависнути десь між дев*ятим поверхом будинку і небом, я завтра йду на роботу. Добровільно. За власним бажанням.
Я не трудоголік і ніколи ним не була, в мене завжди був високий відсоток ліні, але сьогодні я зрозуміла, що не вмію поводити себе як звичайна людина мого віку. Мені вистачає одного дня в місяць, щоб в задоволення повалятись в ліжку з улюбленим серіалом. Я би напевно полізла на стіни, якби кожен день був таким, як попередній. І напевно, саме тому з 5 років мій графік завжди був щільно складений батьками так, що не вистачало часу на безцільні прогулянки і пасивний відпочинок. Будучи підлітком, я часто "бунтувала" проти цієї системи, мені хотілось як і всі однолітки - тинятись вулицями, сидіти в під*їздах або зависати на квартирах, але замість цього я здавала програми з вокалу і фортепіано і досить успішно вчилась у школі.
І інколи це було просто нестерпно...
Коли я поступала у ВУЗ, то надіялась, що "ось вона, халява" і так могло б бути..
Але сьогодні я зрозуміла, що так ніколи не буде. Я сама собі створюю зайнятість, будую плани і намагаюсь їх втілювати.
Хоч я ніколи не думала, що буду такою "активісткою і комсомолкою", що буду прагнути незалежності і своїх власних висот. Завжди здавалось, що без батьківського "вчи те і те, роби те і те" я стану байдужим до всього овочем, який хоче лише спати. І чомусь саме сьогодні я зрозуміла, що вже давно вільна від "плану на плани", що сама можу вирішувати чим займатись і як, як себе розвивати і як втілювати свої прагнення. Значить, я самостійна? незалежна? доросла?
Адже все, що я роблю кожного дня - це моє. Це мій план. Це моє бачення можливостей.
Можливо так ми дійсно дорослішаємо. Коли обираємо те, що принесе більше користі, а не те, що простіше. Коли вчимось самостійно діяти. Коли намагаємось звести до мінімуму батьківські турботи щодо нас. Коли кажемо "Я знаю, що роблю. Це на моїй відповідальності".
Хочу побажати вам сьогодні мати свій план. свою мету. не нав*язану батьками, телебаченням, інтернетом чи друзями... Свою ціль. Яка мотивуватиме вас якщо і вчитись - то на стипендію, працювати над собою, працювати влітку, аби не просити в батьків гроші на таксі з бару і жертвувати серіалами, на які немає часу.
Я сьогодні вкотре обдумала свою ціль. Вона вкотре дещо змінилась. Але і дала мені друге дихання.
Все в наших руках, чи не так?
Це означає, що тепер у мене буде трішки більше часу на себе. А значить і на вас, дорогі ті, хто сюди інколи заходить.
Але замість того, щоб починати бунтарське літо і зависнути десь між дев*ятим поверхом будинку і небом, я завтра йду на роботу. Добровільно. За власним бажанням.
Я не трудоголік і ніколи ним не була, в мене завжди був високий відсоток ліні, але сьогодні я зрозуміла, що не вмію поводити себе як звичайна людина мого віку. Мені вистачає одного дня в місяць, щоб в задоволення повалятись в ліжку з улюбленим серіалом. Я би напевно полізла на стіни, якби кожен день був таким, як попередній. І напевно, саме тому з 5 років мій графік завжди був щільно складений батьками так, що не вистачало часу на безцільні прогулянки і пасивний відпочинок. Будучи підлітком, я часто "бунтувала" проти цієї системи, мені хотілось як і всі однолітки - тинятись вулицями, сидіти в під*їздах або зависати на квартирах, але замість цього я здавала програми з вокалу і фортепіано і досить успішно вчилась у школі.
І інколи це було просто нестерпно...
Коли я поступала у ВУЗ, то надіялась, що "ось вона, халява" і так могло б бути..
Але сьогодні я зрозуміла, що так ніколи не буде. Я сама собі створюю зайнятість, будую плани і намагаюсь їх втілювати.
Хоч я ніколи не думала, що буду такою "активісткою і комсомолкою", що буду прагнути незалежності і своїх власних висот. Завжди здавалось, що без батьківського "вчи те і те, роби те і те" я стану байдужим до всього овочем, який хоче лише спати. І чомусь саме сьогодні я зрозуміла, що вже давно вільна від "плану на плани", що сама можу вирішувати чим займатись і як, як себе розвивати і як втілювати свої прагнення. Значить, я самостійна? незалежна? доросла?
Адже все, що я роблю кожного дня - це моє. Це мій план. Це моє бачення можливостей.
Можливо так ми дійсно дорослішаємо. Коли обираємо те, що принесе більше користі, а не те, що простіше. Коли вчимось самостійно діяти. Коли намагаємось звести до мінімуму батьківські турботи щодо нас. Коли кажемо "Я знаю, що роблю. Це на моїй відповідальності".
Хочу побажати вам сьогодні мати свій план. свою мету. не нав*язану батьками, телебаченням, інтернетом чи друзями... Свою ціль. Яка мотивуватиме вас якщо і вчитись - то на стипендію, працювати над собою, працювати влітку, аби не просити в батьків гроші на таксі з бару і жертвувати серіалами, на які немає часу.
Я сьогодні вкотре обдумала свою ціль. Вона вкотре дещо змінилась. Але і дала мені друге дихання.
Все в наших руках, чи не так?
Комментарии
Отправить комментарий