К основному контенту

13

1. Я не люблю смак води. І тому для мене було надзвичайним розчаруванням дізнатись, що з усіх напоїв лише вода має сенс. Це несправедливо:)
2. В мене є колготи, які дістають до бюстгалтера. Вони не міф, вони існують.
3. Коли я почала зустрічатись з Миколою то почала використовувати дуже багато діалектизмів і фольклорних висловів. Бо вони мене смішать. Смішили. Тепер не знаю як цього позбутись). 
4. З кожним роком я все більше визначаюсь в своєму улюбленому жанрі літератури - я страшенно люблю психологічну та психічно-направлену літературу. Особливо історії про реальні психічні захворювання. 
5. Обожнюю квіти. Виключно живі. І дуже бажано не зрізані. Недавно мало не розплакалась від того, як діти бігали по галявині з крокусами і топтали їх своїми маленькими мерзенними ніжками!!!!
6. А от що не перестає смішити - це полтавська і біло-церківська говірка. Це ті, що «оце осьо люблять погулять в планшет.»
7. Люблю довгі спідниці. Микола каже, шо в мене смак як в його баби з села. 
8. Особливо попередній тезис можна підтвердити тим, що мені пасують хустки. Більше, ніж всі інші головні убори.
9. Не люблю прискраси на шию, оскільки боюсь, що одного разу вони мене задушать. Не ношу перстні, хочу тільки один, але Микола не читає мій блог😂 Пів року не одягала жодних сережок, то моя образа на вуха, за те, що вони не дають носити пірсинги в хрящиках і не заживають. Тому ношу тільки браслетики з натуральним камінням та сріблом, які для мене робить Олічка, якщо хтось теж хоче - пишіть в приват.
10. Я - надзвичайно видатний Диванний Критик шоу Голос та Х-фактор. Ооо, а «Холостяк» - це взагалі для зняття стресу - похарюсь, виматюкаюсь і аж легше стане :)
11. Боюсь циганів. Справді можу побігти, якщо якась мутна женщіна буде підходити і щось просити.
12. Мрію побувати на Шрі-Ланці, в Грузії та Скандинавських країнах. Це такий мінімум-мінімум.
13. Моєму ноуту 6 років і я не збираюсь його міняти. Бо ми з ним занадто близькі.


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...