К основному контенту

URDay 3: ALYONADZ

Перш ніж почати статтю, просто подивіться на це:


Я можу розглядати вічність. Саме тому вже близько року залипаю на профіль alyonadz (активне посилання залишу в пості в інста)

"Завжди робіть те, що хочеться, а не те, що треба"


Альона Дзевенко - молода львівська художниця, яка працює з епоксидними смолами і сухими пігментами, що робить її роботи унікальними і заворожуючими. І крім того, філолог англійської за освітою, доброзичлива і приємна співвласниця салону краси і просто людина, чиє почуття гумору змушувало мене посміхатись протягом всього інтерв'ю.




"Творчість - то я зсередини"




Ким мріяла стати в дитинстві?
- Ніколи не знала, ким хочу бути, тому після школи пропустила рік🤣, а потім пішла на англійську філологію, бо так і не знала ким хочу бути. Недозакінчила курси дизайну інтер‘єрів, а потім стала майстром з нарощення вій і співвласником салону краси. Все дуже гармонійно, я б сказала😂😂😂 
Творчість - то я з середини, воно завжди зі мною, не дивлячись на те, ким я працюю чи де вчусь)
Малювала, скільки себе пам‘ятаю. Малювала все підряд: пейзажики, натюрмортики і т.д. Маслом, акрилом, аквареллю, по склі, на полотні, папері, олівцями і т.д. Все, що могла - спробувала. Дещо з цього всього і далі практикую)

 

- Як приходять ідеї? Ти прокидаєшся серед ночі з чітким уявленням майбутньої картини чи під час процесу бачиш як хочеш поєднати?
- Ніколи не прокидалась з такими думками😑я просто творю в процесі)



Твій плейлист для роботи:

Найчастіше - це lana del rey) трапляється hurts, oasis, coldplay, the weekend, glass animals, і купа купезна всього різного. Єдине чого там ніколи нема і не буде - це всяка релакс нудота, не можу під таке нічого робити))



- Як проходять твої майстер-класи?
- Та як, збираємся всі, п‘єм каву, їмо круасани, а тоді починається адский ад - суміш запаху смоли, мільярда запитань, шуму фена і вогню з газової лампи)) а так то, дуже цікаво😂 Ну насправді, цікаво ділитись досвідом, бо в Украіні цей напрям доволі недорозвинутий і було б круто, якби більше людей займались цим.
- Як можна записатись на майстер-клас і як часто ти їх проводиш?
- Всі деталі та інформацію публікую з постами. Планую наступні на кінець травня і початок червня.



- Чи прибутково це як бізнес? Матеріали для картини це великі видатки?
- Майстер класи? Практично без прибутку😂 картини так, дають невеликий прибуток. 
Матеріал для роботи надзвичайно дорогий, вибір малий. Тому доводиться купувати і поацювати з тим, що є.


- Чи розділяє чоловік твоє захоплення? Допомагає у цій сфері? Стаканчики готує для смоли?))
- Трохи є, вже доготувався, в нього алергія. Але допомагає як може:)
- Можливо є якісь асистенти чи т.д.?
- В мене є подруга, яка завжди допомагає закупити все, що треба і чоловік) все))


"Що мене надихає? Люди. Все, що мене оточує. Музику слухаю абсолютно різноманітну, те саме з книгами. Люблю художню літературу, але інколи пробиває на всілякі заумні книжечки"


- Часто художники як особистості відрізняються особливою імпозантністю (Оля умнічає) або дивними манерами, чи помічала ти за собою якісь прояви "творчої особистості"?
- Ахах, та я прибацана на всю голову😂😂😂прояви «творчої особистості» зашкалюють😂😂😂😂
Мені дуже часто сходять з рук різноманітні припадки (сміху чи плачу, неважливо) чи істерики, дивні необдумані вчинки і т.д, просто тому, що близьке оточення «в тємі»😂😂Вони шарять)
Так часто і кажуть, ну та, я розумію, в тебе в тій голові напевно зараз тааакеее твориться...)



Ось таке інтерв'ю в нас вийшло. Хоча особисто для мене ця стаття - більше ніж просто цікава розмова, це виставка фантастичних робіт і я щаслива, що в цього мистецтва сьогодні стане на сотні глядачів більше. Мабуть для цього і існує ця рубрика - і я лише починаю це усвідомлювати.
Чекаємо ваших відгуків 💓




Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...