falola

Вж е годину триває найочікуваніший день року - 31 грудня. Звичайно, це і стало приводом до мого сьогоднішнього нічного запису.. Згадується ранок рівно рік тому: я нічого не встигала, поспішала на Дружб у , 2 і не могла організувати доставку всіх продуктів та речей. Ми їхали з Ксюшою та її татом і в мене було дежавю. Тоді я навіть уявити не могла, що через кілька годин зустрінусь з Сашою, після півроку без спілкування. Не могла уявити, що святкування пройде настільки круто і що ніяких катастроф не станеться, і точно не могла уявити, що рівно рік потому наша компанія збереться у майже ідентичному складі. Під бій курантів я спалила листочок, на якому дрібним почерком були написані мої бажання:) то був набір абсолютно смішних, наївних та не оригінальних мрій: 1.Поступити у всі ВУЗи і пройти на державне у Франка 2. Щоб всі рідні і друзі були здорові 3. Літом не залишитись без романтичних пригод 4. Мати шикарну випускну сукню, як в Блейк Лайвлі 5. Здати добре ЗНО. Але найцікавіше те

Отже, очікуваного Кінця Всіх Часів так і не настало, на жаль..чи то на щастя.. І це означає лише одне: Я все ще з вами і ви все ще зі мною:) Відповідно до того, що всесвітня темрява так і не настала, довелось усі вихідні святкувати цю радісну подію. Та не одразу з самого ранку 21 грудня я прийнялась "принимать на грудь". Спочатку я дуже відповідально і чемно цілісінький день пропрацювала на офісі як  Менеджер. Можливо не всім зрозуміти чому я так цим пишаюсь, та для мене це перемога над собою. Цілий день продукції\замовлень\телефонних дзвінків\видачі\квитанцій\грошей\ реєстрів не пройшов дарма. Звичайно в цей день мене підтримала не лише мама і тато, але й Сашко, Іринка і Ксюшка. І хоч я постійно просила їх заткнутись і кричала, коли Іра випадково кинула вазонок, я всеодно вдячна їм за те, що не залишили мене одну. І ще вкінці робочого дня до мене завітала Валентинка.). А ввечері була спека.Спочатку ми зависали в одному цікавому місці, потім дістались Кози. Коза не ви

20 грудня 2012 року. Не дивлячись на передбачення Майя і тибетських Лам, світ поки не збирається руйнуватись. Нічого дивного, крім того, що Іра слухає Gangnam style і Ксюша - мер Грузії Зазу на разі не трапилось. В мене все той ще стертий манікюр, Танюха досі в лікарні, орхідея ще не розквітла, Саша ще не скинув мені Sims 3, Пєті ще не зняли гіпс, Валя ще не підстриглась і ще так і не вийшла нова серія ДВ. Тобто, симптомів армагедону не помічено. А тепер питання: хто ці люди, які змогли підсадити на таку брєдову ідею весь світ? кому прийшло в голову придумати такі умови нашої "християнської кончини, безболісної та безгрішної" , що всі поскуповували свічки, крупи і мило на 100 років вперед? Не дивлячись на мою хронічну лінь. я все-таки нагуглила декілька цікаво-брєдових ідей і причин Кінця Всіх Часів. Отже, пропоную вам ознайомитись:   Гонсало Альварес, який тільки що прибув в Канкуні  здавався  досить веселим як для людини, що збирається спостерігати Апокаліпсис.

Ніколи не було такого снігу. Щоб аж оголосили "Надзвичайну ситуацію". Не бачу нічого надзвичайного у цьому становищі. все ж, краще замети, ніж страшні морози. Хоча і їх, за прогнозами, не довго чекати. Мені здається - навпаки. Ця заморока з кучугурами нас рятує. Скільки людей залишило свої автівки і тепер вони ходять пішки. Радіють, наче діти яскравому місту, в сяйві вітрин, сміються через свою недолугість. Вітають один одного "З наступаючим", хоча до Нового Року ще аж 2 тижні. Скільки людей допомагає кожної хвилини іншим. Хтось надає допомогу старшим людям, які не в змозі швидко пройти слизькою дорогою (Так, я сьогодні бачила таке!), хтось пхає машини, які не можуть виїхати, люди добрішають. То ж хіба це не зимова казка? Я в захваті від рум*янців на щоках, коли приходжу додому, від посмішок друзів, які намагаються кинути мене в сніг, я в захваті від теплих і затишних кав*ярень, які радо приймають усіх засніжених подорожніх. А як класно ввечері грітись під

Отже,  14 днів грудня позаду і як мені не хотілось би це признати - істина в тому, що все хороше рано чи пізно закінчується. Закінчилась 9 серія 6 сезону "Пліткарки", погасла зарядка на планшеті, завершився курс із сольфеджіо з найкрутішим викладачем, стирається лак,пройшов час, коли можна було круто погуляти в цей час надворі  і завершився етап становлення зими у місті. Маршрутки ледве ходять, в перчатках холодно  і цього вечора мені шалено хочеться спати. Я би з радістю не вилазила б з-під ковдри , якби не чай, який щойно закипів і нудьга, яка нарешті прокинулась в моєму лінивому тілі. Хоча... З цією п*ятницею також закінчується і все погане: Танічка завтра приїде додому і ми втілимо коварний план в дію (себто добовий кіномарафон в ім*я Діна Вінчестера і Деймона Сальвадоре), я здала найжахливіший екзамен з фортепіано і нарешті зігрілася... Цього тижня майже дійшла фіналу моя сесія, я відійшла від минулої суботи:), і зустрілась з своїми дівоньками "як в старі час

Білі мухи налетіли, все подвір*я стало сіре, і не біле, не червоне, не в клітинку , не бордове ... Бо нема морозу нині, і на нашій Україні все втопилось у болоті, мокрій, дощовій мерзоті. Я сопілку добре здала, вже під шафу закопала всі народні пісеньки, що так допекли мені. Хоч нормальна я людина і учитися повинна, я сижу перед компом і видумую псалом, хоч не знаю, що таке це, відчуваю - буде з перцем, брєдогенератор в нормі, так шо знову я у формі.

Закінчився Небритябрь і напевно мій одногрупник Вася вже позбувся своєї мужньої щетини на писочку. Незнаю, чи то Грудень ще не вшарив, шо то треба снігу, чи ще не завезли такого білого продукту на той небесний склад, поки що "Зима не будет". а це сумноватенько. І хоч в мене теплесенька шапочка і не дуже теплесенькі перчатки, не можу сказати, що така ніяка погода мене тішить. Але, тим не менш, до сьогоднішнього дня у мене було легке , безтурботне життя.  В понеділок я себе звільнила від пар:), у вівторок був важкий день, бо треба було йти на першу пару , середа - зустрілась з Борисом Володимировичем (для тих, хто не в темі - главарь всіх вчителів фізкультури Тернополя і просто прекрасна людина), четвер - ааа, в четвер я зустрілась з Сашком, червоний чай, "все дела", п*ятниця - це було фатальне розтринькування стипендії: спочатку зустрілась з Танічкою в Челентано, там до речі дуже випадково об*явились ще Юра і Юля (Ю2), потім я, Ксюша, Сніжанка і Христинка пішл